Украинский историко-фортификационный форум

В одному з номерів журналу «Геосфера» за 2005 рік мені зустрілася стаття під назвою «Полтавські фараони».
Як знав я на той час, єдиною в Європі усипальницею у формі піраміди була гробниця римського державного діяча, трибуна, претора (намісника) Єгипту Гая Цестія. Вона була збудована у період 18 – 12 р. до н. е. на південній околиці тогочасного Риму. Являє собою правильну чотиригранну піраміду з бетону (давньоримського), з довжиною сторін 100 римських футів (29,5м), крутими схилами і висотою 125 римських футів (близько 36,4м). Піраміду зведено на кам’яному травертиновому фундаменті, обличковано плитами з білого мармуру; всередині вона має муровану з цегли склепінчасту поховальну камеру довжиною 5,95м, шириною 4,1м, висотою 4,8м, поштукатурену і розписану фресками. Пізніше, під час спорудження оборонного Авреліанового муру в 271 – 275 рр., піраміда увійшла до його складу в якості трикутного бастіону. Піраміда була запечатана, що не завадило пограбувати її ще в давні часи. В Середні віки вважали, що в цій піраміді похований Рем. Лише в 1660-х роках, під час розкопок, проведених за вказівкою Папи Олександра VII, були відкриті вхід до піраміди, сліди фресок і написи на основах мармурових скульптур, які розповіли про обставини її спорудження. Цестієва піраміда збереглася до нашого часу, знаходячись тепер недалеко від брами собору Святого Павла. (До слова, на теперішній території Ватикану до XVI ст. існувала ще більша піраміда – в Середні віки вважали, що в ній похований Ромул).
Тому несподіванкою для мене було дізнатися, що на території Полтавської області знаходяться аж дві піраміди-усипальниці. Звичайно, вони зовсім «юні», бо були збудовані в кінці ХІХ ст., але однозначно є пам’ятками, унікальними для Європи. Подорож до «українського Єгипту» була здійснена 6-7 вересня 2007 року в режимі «автостоп-автобус-пішки».
Село Березова Рудка розташоване на правому березі річки Переводу, за 29 км від районного центру Пирятина. В 1752 р. село купив у нащадків гетьмана І. Скоропадського Йосип Закревський. У Березовій Рудці знаходиться також маєток родини Закревських, будівлі якого досить добре збереглися. Династія Закревських була широко відома. Серед них були сахарозаводчики і військові, прокурори і дипломати. В їх домі збиралась інтелектуальна еліта того часу. Але багата історія родини Закревських, нащадки якої й зараз проживають у Західній Європі – як то кажуть, «це вже зовсім інша історія».
Перша полтавська піраміда розташована майже в центрі села, між закинутим будинком культури, меморіалом загиблим у Великій Вітчизняній війні і сільським цвинтарем.

Піраміду в селі Березова Рудка збудував у 1897–1899 роках власник маєтку Гнат Платонович Закревський. Зведена вона була над родинним склепом, що існував раніше. Внутрішнє приміщення відігравало роль каплиці. Збереглося дореволюційне фото, де піраміда виглядає дуже зворушливо – світла штукатурка, хрест над входом, скульптура скорботного янгола поряд, невисока огорожа та дерева навколо ...

Незважаючи на «юний» вік піраміди, навколо неї вже встигли сформуватися свої легенди. Найпоширеніша розповідь про Березоворудську піраміду, яка зустрічається у друкованих виданнях та в мережі «Інтернет», виглядає, в цілому, так: Син поміщиків Закревських, котрі мешкали у Березовій Рудці, зять тодішнього прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна, Гнат, був послом Росії в Єгипті. Саме там він вперше побачив знамениті піраміди і став жертвою єгиптоманії, що охопила мало не всю Європу після побудови Суецького каналу. Завдяки йому піраміда з’явилась і на Полтавщині. Для спорудження піраміди використовували матеріали, привезені з Африки. Витримували всі вимоги стосовно розташування піраміди відносно сторін світу. Біля входу (чи над входом) було встановлено вивезену з Єгипту статую богині Ізіди, створену приблизно в другому тисячолітті до нашої ери. Всередині піраміди був вівтар з пам’ятним хрестом у центрі, стіни з одного боку розписані письменами зі святого письма, з другого – єгипетськими фресками (за іншою версією – з одного боку фресками на біблійну тематику, з другого – фресками на теми єгипетської міфології).
За словами директора Березоворудського музею В.В. Гончар можна відтворити дещо відмінну історію піраміди. Отже, Гнат Закревський ніколи не був посланником у Єгипті. Єдиним його відношенням до цієї країни є те, що він у березні 1906 року помер у Каїрі, куди поїхав у мандрівку разом з доньками на схилі життя. Звідси вже труну з його бальзамованим тілом доставили до Березоворудського маєтку. Членів родини Закревських спочатку ховали на цвинтарі неподалік церкви, згодом — у спеціальному склепі. Гнат Платонович, відомий юрист і політик того часу (вже п’ятий Закревський – власник Березової Рудки), побудував над склепом каплицю у вигляді піраміди. Пірамідальна форма каплиці, за деякими наявними даними (які перевірити складно, адже така особиста інформація не афішувалася), пояснюється, нібито, тим, що Гнат Платонович був членом масонської ложі, а піраміда є одним з символів «Братства вільних мулярів». Ніякі будівельні матеріали з Єгипту поміщик не вивозив – можете уявити тоді вартість піраміди! Каплиця збудована з цегли, виготовленої на власних панських цегельнях, та мурована на міцному вапняному розчині. Є неперевірені дані, що в нього додавався яєчний білок. Ззовні піраміда була поштукатурена, з імітацією фактури кам’яних плит. Всередині була розташована камера з вівтарем та великим хрестом, стіни якої також були покриті штукатуркою та розписані біблійними сюжетами. Над вхідними дверима знаходився родинний герб Закревських і хрест. У склепі під пірамідою були поховані кілька членів родини Закревських (зокрема, Платон Олексійович, Ганна Іванівна, їх син Гнат Платонович та онук Платон Гнатович).
У 1917 році усипальницю намагалися пограбувати. Скарбів там не було, тож злодії повідривали срібні ручки від цинкових трун. У 1928 році загін червоноармійців, які приїхали в село, викинув рештки Закревських у канаву, що оточувала кладовище. Обдерли фрески і письмена, викинули скульптури. До честі місцевих жителів, вони зібрали останки Закревських, які ніколи не були для них лихими господарями, і таємно поховали їх у спільній ямі на цвинтарі поряд з родинною каплицею (місце поховання тепер невідоме).
Надалі піраміду використовували для господарських потреб. Зберігали лід для молокозаводу, паливо та солярку. Згодом поставили електрогенератор. Після Великої Вітчизняної війни у склепі каплиці обладнали молочний склад (у якому, за свідченнями старожилів, молоко довго не псувалось). Слугувала вона і смітником.
Коли у 1980-ті роки поряд почали споруджувати будинок культури, то було прийнято рішення піраміду взагалі прибрати – мовляв, не вписується в архітектурний стиль села –а на її місці зробити танцювальний майданчик. Підігнали бульдозер, але той так і не зміг хоч якось серйозно пошкодити піраміду – настільки міцна споруда. До речі, колись дуже солідний двоповерховий будинок культури, який у наш час повністю закинутий та перетворився на склад безкоштовних будівельних матеріалів для місцевого населення, виглядає гірше, ніж більш ніж сторічна каплиця.

Висота каплиці становить близько 9 м (інші джерела дають до 10 м). Цегляні стіни піраміди завтовшки всього 30-35 см. В південній і північній стінах врізані по два вузьких (шириною з 30 см) вертикальних прямокутних вікна. На деяких з них збереглися рештки оригінальних фігурних ґрат, деякі забиті дошками, а через одне вікно можна проникнути всередину каплиці.

Вхід розташований з західного боку у вигляді невеликого порталу. Дуже зіржавілі оригінальні металеві двері зараз заварені – хоч частковий захист від перетворення на смітник (як і було до 2006-го року).

Внутрішнє приміщення являє собою квадратну чотирисхилу склепінчасту камеру. Звичайно, вівтаря всередині, як і кришки склепу та штукатурки на стінах, вже давно немає. Склеп являє собою прямокутну, з мурованими стінками, яму з глибокими нішами по кожній стороні (так що має у плані майже хрестоподібну форму). З внутрішнього оздоблення збереглися лише рештки фігурної штукатурки у вигляді бордюру подекуди в нижніх частинах стін.

Лівий (відносно входу) ріг піраміди зруйнований десь на метр – сліди «штурму» за допомогою бульдозера у 1980-х роках. Помилковою є версія про точну орієнтацію піраміди – відхилення її сторін становить до 15 град.

Частина 2.
Село Комендантівка розташоване в долині річки Сухого Кобелячка, за 57 км від районного центру Кобеляк. Воно вже в кінці XVIII ст. належало ротмістрові у відставці А.І. Білевичу, який отримав його як посаг за дочку капітана, князя Давида Туркестанова (якого в народі називали «комендантом» – звідси і назва села). У 1850 р. село отримав у спадок Олександр Дмитрович Білевич. Друга українська піраміда розташована біля краю сільського кладовища на південно-західній околиці села, поблизу поля.

Збудував піраміду в період 1864-1877 років офіцер російського військового флоту Олександр Дмитрович Білевич. В 60-і роки ХІХ ст. волею долі він був закинутий до Єгипту. Величні піраміди Гізи справили на Білевича неповторне враження. Після повернення на батьківщину в 1864 році він почав будівництво пірамідального родинного склепу. Хоча, за іншою версією, піраміда стала подобою пам’ятника-мавзолею російським воїнам у Севастополі. У 1885 р. усипальниця була реконструйована в православну Софіївську церкву.
В цій піраміді – цілих 15 метрів висоти. Піраміда вже не цегляна, а складена з гранітних блоків рожевувато-сіруватого кольору, видобутих у місцевому кар’єрі. Вони доставлялися возами та витягувалися нагору похилими дерев’яними жолобами. Скріплювався камінь за ста¬ровинним рецептом вапняно-піщаним розчином, замішаним на сві¬жій крові великої рогатої худоби з додаванням білків курячих яєць. Оскільки роздобути такі інгредієнти відразу в необхідній кількості було справою непростою і дуже дорогою, будівництво, яке розпочалося 1864-го року, розтягнулося на 13 років.
Це вже не каплиця, як у Березовій Рудці, а повноцінна церква. Офіційна назва – Софіївська церква-усипальниця.
r
Основна її частина – власне піраміда з крутими схилами – квадратна у плані (10х10м), двоповерхова, з потужними півтораметровими стінами. До неї з часом було прибудоване одноповерхове дерев’яне приміщення майже квадратної форми, де проводилися різні церковні служби. Воно згоріло ще давно, а на час мого відвідання у 2007 році відновлювалося за зразком старого, правда, вже мурувалося з силікатної цегли.

На першому поверсі піраміди розташована обширна зала зі склепінчастою стелею, яка має з двох боків вертикальні прямокутні вікна, в яких залишилися частини, мабуть оригінальних, дерев’яних рам. Колись тут знаходився православний храм з вівтарем та іконостасом. Головний вхід до зали веде з зазначеної вже прибудови під аркою через напівкруглі двостулкові металеві двері, а з протилежного боку є ще один вихід через звичайні металеві двері – зіржавілі та старі на вигляд.

На час мого перебування в Комендантівці перший поверх був зовсім порожнім, з голими гранітними стінами, але що радує – перебував у початковому процесі реставрації. Другий поверх піраміди відкривається на всі чотири боки подібними вертикально видовженими вікнами. Колись він використовувався у якості церковної дзвіниці. У свій час споруду увінчував пра¬вославний хрест, від якого залишився металевий «огризок» основи на низькому гранітному уступі з пірамідальним завершенням.
Однією з оповідок про Комендантівську піраміду, які встигли потрапити навіть на сторінки науково-популярних друкованих видань, є те, що, буцімто, під основою піраміди тягнеться складний лабі¬ринт підземних ходів. Насправді, з одного боку в основі піраміди, нижче рівня землі, є вхід у підземелля. До нього можна потрапити з ями, викопаної поряд. Склепінчастий вхід веде до видовженої, прямокутної у плані, камери розмірами близько 6х2,5м, з напівциліндричним склепінням. Стіни і склепіння муровані з цегли. Підлога і дальня частина камери засипані товстим шаром спресованої суміші ґрунту та якихось хімікатів (білого порошку з відчутним різким запахом). Посередині правої поздовжньої стіни, на рівні її основи, є півметровий отвір, який на вигляд видається пробитим значно пізніше часу побудови камери. Через цегляну стіну він веде до другої, ідентичної за конструкцією, підземної камери. Друга камера відсотків на сімдесят завалена спресованим ґрунтом, в якому можна помітити сліди розкопування (мабуть, місцевими «шукачами скарбів»). От і весь «складний лабіринт».

Пізніше, після зустрічі з директором місцевого музею А.А. Бабець, вдалося дізнатися, що у підземеллях піраміди за радянських часів був дійсно влаштований склад добрив та різних отрутохімікатів. Вона також підтвердила, що у давно минулі роки в підземеллях піраміди місцева молодь намагалася відкопати які-небудь цінності, але так ніколи нічого і не знаходила.
В 1877 році тут, першою з Білевичів, у підземному склепі була похована Софія Михайлівна, яка раптово занедужала і померла зовсім молодою. Убитий горем Олександр Дмитрович відправився на російсько-турецьку війну (1877-1878 років), а після повернення до Комендантівки присвятив життя громадській роботі. У 1916 році творець піраміди пішов з життя і теж був похований в усипальниці поряд з дружиною. Тут їх останки спочивали аж до кінця Великої Вітчизняної війни – тоді якісь вандали (подейкують, з місцевих) пограбували і знищили поховання. Зникло все оздоблення, а останки Білевичів узагалі невідомо куди поділися.
В післявоєнні часи будівля поступово занепадала (про хімскладське минуле вже говорилося), і збереженість її обумовлювалася лише надійністю мурування. З 2000-х років пірамідою зацікавився місцевий підприємець Володимир Білоусько. Саме на його власні кошти відновлювалася прибудова до піраміди (за даними на середину 2010 року прибудова закінчена, вкрита дахом). На мою думку, така прибудова, хоча і має «оригінальне походження», дуже порушує композиційну цілісність стрункої піраміди. Великий мінус – використання сучасних будівельних матеріалів (пластик, металочерепиця). Поступово також підприємець відновлює внутрішнє облаштування церкви (зокрема, в піраміді встановлені вікна). Тим часом, піраміда вже стала джерелом новітніх оповідок: «Під час богослужіння на свято Водохреща у 2008 році священик з м.Комсомольська Григорій Голик, буцімто, побачив, як грані піраміди засвітилися. «Божа благодать на храм зійшла» - сказав він вірянам».