Звичайно, таке велике городище було відоме споконвіку. Офіційно ж його «відкрила» Давньоруська експедиція Інституту археології АН УРСР, яка провела в 1954 р. розвідки за уздовж річки Росі і її лівої притоки Росави, виявивши ряд пам’яток. Серед них одними з найважливіших стали городище і селище біля хутору Половецького. В закладеному шурфі на глибині 1,5 м виявили сліди попелища і залишки кам’яної кладки. (До речі, під час цієї розвідки з повідомлень місцевих жителів стало відомо, що під час пошуків скарбів на городищі знайшли якусь золоту прикрасу). На Половецькому й була зосереджена значна частина робіт експедиції ІА АН УРСР 1956 р. З прицілом на майбутні дослідження (які так більше і не проводилися) роботи зосередили в північно-західній частині городища, де суцільними розкопками було розкрито 500 кв. м. Крім того, через все городище по центру з півночі на південь і зі сходу на захід були закладені дві розвідувальні траншеї шириною 1 м. На всій площі городища під шаром дерну залягав на глибину до 0,45 м шар землі з великою домішкою попелу, дрібних вуглинок, каменів, які зазнали дії вогню та інших предметів. Під ним – такий же шар землі, але з меншою кількістю попелу і знахідок. В цілому культурний шар залягає на глибину близько 1 м. У частині городища над урвистим берегом річки виявлені залишки кріпосної стіни. Вони складалися з товстих (до 40 см) обгорілих, а в окремих випадках гнилих колод, які лежали одна на іншій, або одна біля одної на різних рівнях. Тут же виявлені залишки товстих стовпів, поставлених уздовж стіни із зовнішньої і внутрішньої сторін. Очевидно, в цьому місці городище захищалося стіною з колод, покладених між вкопаними в землю стовпами. Там, де городище не захищене річкою, оборонні споруди були складнішими і потужнішими. Спочатку, ще перед власне майданчиком поселення, йшла підковоподібна подвійна лінія валів і ровів. При самих розкопках були виявлені залишки двох згорілих стін, які йшли пo краєві городища. Колоди від першої стіни лежали в ряд понад самим ровом, місцями вони залягали по кілька одна над іншою. Другий ряд колод проходив паралельно першому на відстані 3-3,5 м. Між ними знаходилася велика кількість дрібних обгорілих шматків дерева, а також перепалена глина з піском. У двох місцях простежувалися колоди від поперечних стін, які ділили простір між поздовжніми стінами на окремі приміщення – кліті. Все це є залишками типової для Русі системи дерев’яно-земляних житлово-фортифікаційних споруд. По краю городища будувався ряд клітей, що утворювали суцільну стіну. Із зовнішнього боку до неї присипали глину, яка прикривала нижні колоди (внаслідок чого деякі з них вціліли від пожежі і згнили). Глина насипалась також і зверху над клітями. Це видно з того, що під шаром обпаленої глини між обгорілими колодами знаходився шар вугілля і шматки обгорілих плах, очевидно, від дерев’яного перекриття. Кліті на Половецькому не засипані всередині землею (як городні), а являли собою приміщення. Вони мали досить невеликі розміри (в усякому разі менші, ніж у таких, які на інших городищах використовувалися в якості житлових). Крім того, в жодній не виявили слідів печей, лише черепки. Тому вважається, що кліті в Половецькому мали, найвірогідніше, господарське призначення. До клітей і заборол зсередини прилягали споруди житлового і господарського призначення. У східній частині розкопу був знайдений розвал з печини, каміння, обгорілого дерева та вугілля. Він, найвірогідніше, є результатом руйнування двоповерхового будинку з каменю і дерева, з підпіллям розмірами 4,5х1,5 м, глибиною 1,1 м, в якому додатково була вирита кругла зернова яма з обпаленими стінками і дном, діаметром 1,35 м і глибиною 0,9 м. Перший поверх цього будинку мав, можливо, господарське призначення; житлом служив другий поверх, де знаходилася піч, яка під час пожежі обвалилася і опинилася в товщі розвалу. До цього будинку прилягала споруда 2,6х1,7 м з вертикальних дощок шириною до 20 см і товщиною 3-4 см. Всередині виявлений ряд горизонтальних обгорілих дощок. Можливо, це були засіки – тут знайдені сліди чорного порошку (мабуть, залишки згорілого борошна). Неподалік розкопані три надвірні печі для приготування їжі в літній час. Залишки зруйнованого кам’яного будинку знайдені і в західній частині розкопу. Він був наземний, а що-небудь про його розміри і конструкцію сказати не можна. Несподіваним було відкриття на городищі поховань. Всього їх виявлено 43, з них в суцільному розкопі 28, інші в обох траншеях, на незначній глибині: 0,4 – 1,1 м. Всі вони здійснені за одним ритуалом, і хоча не є одночасними, відносяться до одного періоду. В одиничних похованнях знайдені скроневі кільця, намиста і персні, що дозволяють датувати їх XI - XII ст. Жодне з поховань не збігається з будь-якою будівлею або оборонною спорудою. Тому ймовірнішою вважається версія, що в незабудованій тоді частині городища могли ховати його жителів, які загинули під час облог, частих на руському прикордонні в XI - XII ст. В’їзд на городище на час розкопок простежувався слабо. Очевидно, він знаходився із заходу – з боку річки, де вал, а також частина майданчику городища обвалилися в заплаву Росі. Лише в одному місці з цього боку зберігався невеликий залишок валу. Тут же є виярок, який косо піднімався із рову на поверхню городища; можливо, це і був в’їзд. Очевидно, дорога проходила дном рову, огинаючи городище і поступово підіймаючись на його майданчик із західного боку, найменш доступного для противника. Цією дорогою можна було в’їхати верхи і провести худобу, але всі вантажі доставлялися в’ючними тваринами і людьми. До городища з північної, східної і південно-східної сторін прилягає неукріплене селище, яке широкою, до 300 м, смугою тягнеться вздовж лівого берега Росі на південний схід, на відстань півкілометра. На селищі в п’яти різних місцях, на північ – північний схід від замку, були закладені розвідувальні розкопи, в яких виявлені залишки будівель. В одному місці – не з’ясованого призначення, в трьох – залишки жител з глинобитними печами і ще в одному – велика виробнича піч, мабуть, для випалювання кераміки.
|