Украинский историко-фортификационный форум

Шановний п. Філіп, щоби не перевантажувати тему «Високий Замок», я вирішила започаткувати тему: «Оборонні споруди і палаци Руського Королівства». В темі висвітлити відомі оборонні вежі, палаци, оборонні церкви часів «Королівства Галичини і Володимирії». Людина не може довіряти тому, про що не має відповідних знань. Якщо оборонне мистецтво Київської Руси вивчене достатньо, то з другої половини ХІІІ ст. (після татарської навали) - майже 100 років суцільної темної смуги. Руське Королівство, продовжуючи традиції давньоруської державності, належить до іншої епохи, на відміну від домонгольської Руси. Давайте поглянемо на власну історію своїми, а не чужими, очима і побачимо наше унікальне історичне минуле.
Все своє життя Іван Романович Могитич присвятив збереженню пам'яток архітектури України. Ні одні, більш менш, відомі розкопки не обходились без участи, або консультації з І.Р.Могитичем. Під його керівництвом опрацьовано сотні проектів реставрації пам'яток, з яких у понад 130-ти він виступив автором, у тому числі Олеський замок, Манявський скит, церква св. Юрія у Дрогобичі, храм Йоана Хрестителя у Львові, церква св. Пантелеймона поблизу Галича. І. Могитич був заслуженим працівникаом культури України, академік Академії будівництва України, народний архітектор України і сумніватись у його компетенції у мене не має права!

За 600 років панування, поляки написали польську версію історії Червоної Руси, де від руських правителів не залишилось жодної спадщини. Але останні дослідження польських археологів резиденції короля Данила в Холмі і довкола його, свідчить про інше: аналогів подібних будівль не має в оборонному будівництві Польщі! Подаю цитату в перекладі з польської:



Перші дослідження і зацікавлення історією оборонної вежі в Столп’ю почали проводитись у 1909 році за часів царської Росії, коли Холмщина входила до складу Російської імперії.

Олена, тема очень хорошая.

Я видел и плохие реставрации, сделанные якобы профессиональными людьми, видел и странные/нелепые проекты реставрации, сделанные якобы профессиональными людьми, натыкался на кучу примеров, когда в серьёзной литературе серьёзные люди городища всех времён называли "городищами Киевской Руси", не смотря на то, что их могли возвести совсем в другую эпоху. Ведущий профи на самом деле может быть страшной персоной (это я не о Могитыче, а в общем), поскольку он может задвинуть свою мысль (даже если она не более чем гипотеза) куда угодно, возвести в ранг аксиомы, и она просочится в сотни статей, монографий и популярных изданий, где приживётся, пока не найдётся кто-то, кто её раскритикует.

К сожалению, у меня нет под рукой той статьи Могитыча о самых ранних башнях, но помню, что когда её читал, местами не мог свести концы с концами, особенно по теме тех укреплений, в истории которых уже успел довольно детально покопаться. Если есть статья, бросьте её сюда, пожалуйста, или напишите в каком из "Вестников" она была опубликована. Разберём её по косточкам

Я с вами согласен, что период после татаро-монгольского нашествия и до прихода поляков и литовцев мало изучен. Вы пишете, что "з другої половини ХІІІ ст. (після татарської навали) - майже 100 років суцільної темної смуги" и это звучит, мол, плохие окупанты всё стёрли, как у нас тут много каменных замков строилось и дворцов. А вы не забываете, что собой представляли княжеские земли после событий 1240-х годов? Немаловажно и то, что те ранние каменно-кирпичные укрепления, которые относятся к периоду до 2-ой половины 14 века, строились на северо-западе нынешней Украины или вообще за её нынешними границами, там, где татарский конроль был максимально снижен.

Я читал о существовании отдельных каменных башен, построенных в конце 13 - начале 14 веков. Они были включёны в систему деревянно-земляных укреплений. Башен таких насчитывают чуть больше десятка. Предлагаю вам не трогать эти объекты, а перейти к тем, которых нет в этом списке, но которые есть в списке Могитыча.

Про Столпье я не понимаю, чему удивляться? Башня с чертами византийского стиля... Князья с Византией общались и перенимали строительную технику, могли в византийском духе построить что-нибудь. Кроме того, речь идёт об одной башне, а не о замке/крепости в византийском стиле.

А ещё мне особенно хочется почитать об "оборонних церквах часів "Королівства Галичини і Володимирії". Вы имеет ввиду, что сами храмы были приспособлены к обороне, или что их могли защищать деревянно-земляные укрепления?

Интересно то, что даже если вы сможете привести разумные аргументы в пользу того, что в Холме и Львове в княжеский период существовали небольшие каменные замки (а не просто каменная башня-донжон + каменный дворец), то это всё равно ни о чём толком не говорит. Это были княжеские резиденции, потому если и искать что-то особенно выдающееся, то именно там. А как на счёт всех других мест? Если в своей резиденции князь мог позволить себе только небольшой каменный замок, то что было в провинции и городах рангом поменьше? И поверьте, в те времена в таких замках не было ничего выдающегося, я уж не говорю об одельных башнях. Тогда уже Англию украшали Бомарис, Харлеч и другие мощные каменные замки, во Франции давно стоял роскошный Шато-Гайяр, а к концу 14 века тут высились донжоны замков Куси и Венсена, высота каждого из которых превышала 50 метров, в Константинополе были его знаменитые стены... список можно долго продолжать.

Шановний п. Філіп, у Столпівській вежі, а особливо у віднайденій верхній капличці, проглядається генетичний зв'язок з деякими архітектурними пам’ятниками раннього християнства Візантії! Столпівська вежа могла служити як архітектурний елемент приміського монастиря, збудованого біля нової столиці короля Данила, міста Холм. Ідея монастирів-веж була активно розповсюджена в країнах Середземного моря. У 1219 році мати короля Данила постриглася у монахині і є припущення, що Данило збудував цей монастир для своєї матері - «Великої княгині Романової». Так як мати Данила була донькою Візантійського імператора Ісаака ІІ , то ідея монастиря-вежі, як аналога візантійського походження, дуже реальна! В 1253 році саме княгиня-монахиня умовила Данила прийняти королівську корону. Дослідження комплексу будівлі у Столп’ю, а також земляних валів і інших інженерних споруд, проведених у 2003-2004 рр. під керівництвом А.Бутко, засвідчили масштабність будівельних робіт, а свідоцтва письмових джерел дозволяють припустити, що найбільш можливою господаркою монастирю могла бути Мати Данила Романовича!
Під керівництвом А. Бутка (на 2010-13 рр.) у Холмі І Столп"ю заплановані нові археологічні розкопки (Інститут історії мистецтв Ягеллонського університету в Кракові) Дослідження останього часу підтвержують, що не виключено, що у Столп'ю могла мешкати мати Данила і перебувати в монастирі у вежі. З інформації, випливає, що нинішні археологічні відкриття будуть збережені і стануть доступними для зацікавлених. Науковці, які працюють на розкопках, порівнюють за характером і призначенням це місце із Акрополем! Якщо гіпотези дослідників підтвердяться, будемо мати наукову сенсацію ХХІ ст.

Я Вам подам картину зі Столпівською вежею. В верхній частині вежі проглядаються квадратні отвори для закладки балок для оборонних галерей.



Реконструкція вежі.



Гіпотетична реконструкція оборонного комплексу в Столп"ю.

Як писалося раніше, були віднайдені підземелля колишнього «двору»(палацу) в Середмісті кн. Лева, яки були недавно розчищені.
Так давні хроністи Львова і матеріали львівського монастиря домініканців, подають дані про закладення князем Левом І палацу у підніжжі Замкової гори. Палац(княжий двір), який спочатку, можливо, виконував представницьки функції, а пізніше був відданий князем у володіння своєї дружини Констанції. Саме таким за значенням вважають знайдене нещодавно підземелля, що, як вважають учені, є першим ярусом княжого двору Лева Даниловича, який більшість істориків ще недавно вважали навіки втраченим. Неочікуване відкриття зробили під час ремонтно-реставраційних робіт. Після смерті князя Лева І відбувся занепад палацу, який, можливо, був переданий в управління новоствореній Галицькій митрополії. Намісник угорського короля Людовика І, князь Володислав Опольський, передав палац ченцям домініканцям, котрі заклали на його мурах свій монастир з костелом Божого Тіла. Згідно останньої гіпотези, віднайдені при реконструкції двору Львівського музею історії релігії колони у монастирських стінах, походять з палацу Лева І, як і частина підземелля, а княжа церква Петра і Павла була перебудована у пресвітерну частину готичного костелу Божого Тіла.
Потрапити у княжий двор не легко - нині він знаходиться в підземеллі на глибині 3-х метрів під фундаментом і мурами. Вхід у підземелля з господарсько дворику Домініканського монастиря. Стіни і склепіння вузького тунелю, що тягнуться в бік Порохової вежі, за словами дослідників, частково і є стінами першого поверху споруди княжих часів. "З історичних текстів ми знаємо, що тут був двір князя Лева Даниловича, руський православний монастир і церква Петра і Павла. Дослідники, особливо польські, акцентували на тому, що все це було зведене з дерева, тому, після пожежі від цих споруд не залишилось і сліду. Та сьогодні ми маємо докази, що це не так", - стверджує завідувач відділу Львівського музею історії релігії Микола Хмільовський. Тунель, частину стін якого датують кінцем XIII ст., пахне вологою землею і княжими таємницями. Стіни підземелля обліплені комарами і білою цвіллю, схожою на вату чи павутину, з якої, наче коштовні камені, звисають краплини конденсату.

Гіпотетична реконструкція палацу кн. Льва Даниловича у середмісті Львова.

Шановний п. Філіп, Ви ставите під сумнів праці І Могитича, який на десятиліття випередив дослідження давньоруського періоду Галичини і Володимирії, в заангажованості «про истоки каменного оборонного зодчества в Украине.»
Звичайно можна привести «разумные аргументы», але вже не заангажованих науковців - наприклад, висновки польських археологів, дослідників Холма. Польські вчені виявились більшими патріотами України, аніж окремі вітчизняні чиновники та «науковці». Поляки вважають, що кафедральний Пагорб у Холмі є такою ж святинею для українців, як Вавель для поляків.



Андрій Буко, керівник розкопок замку в Холмі:



Гіпотетична реконструкція замку короля Данила в Холмі.(На реконструкції видно вежу з характерним "підсебябиттям" і закладні галереї на стінах.)



Пояснює професор. Андрій Буко:



Про це я писала на свому першому пості на Форумі:

Шановний п. Філіп, я це і маю на увазі що самі кам"яні "храмы были приспособлены к обороне". Наприклад, після величного Батиєвого нашестя далі продовжувалися ординські наїзди на землі Галичини і Волині. Як відбувався наізд: орда, входячи кошем на наші землі, починала ділитись на десятки отрядів, ті, в свою чергу, ділились на десятки дрібніших, а дрібніші ділились ще на окремі загони- таким чином охоплювалася величезна територія. Єдиним порятунком для оборони населення був кам"яний храм, який міг витримати наскок невеличкого загону татар.
Однією з перших пам’яток архітектури середньовіччя є церква-ротонда Святого Василя у м. Володимирі Волинскому. Церква побудована, згідно переказам, силами війська князя Володимира у 992 році. Через ці землі князь повертався після успішного походу проти білих хорватів. Нажаль, сумнозвісний 1241 рік, коли татарські війська пройшлися по волинській землі, ця церква не пережила. Неподалік від того місця, де знаходилася колись давньоруська церква, у кінці ХІІІ століття за часів Галицько-Волинського князівства була побудована інша унікальна церква – Свято-Василівський храм-ротонда, який після перебудов зберігся донині. Побудову церкви пов’язують із ім’ям майстра володимирської школи Олексою – єдиним архітектором, чиє ім’я було згадане у Галицько-Волинському літописі.
На шифернiй дошцi, вмонтованiй в стiну з пiвнiчної сторони уцiлiв слов'янський напис, настiльки незрозумiлий, що з нього можна розiбрати тiльки три слова " Помози Боже... княж" i число "670г", що вiдповiдає 1194року. Ця дошка була втрачена в 1914 роцi, пiд час першої свiтової війни.



Підтвержується датування церкви кінцем XII — початком XIV віку за аналізом цегли і характером кладки тощо. Вперше це датування висловили Володимир Антонович і Адріян Прахов після обстеження у 1886 році. Таку ж думку висловив і польський дослідник М. Валіцький, що дослідив ротонду в 1925 році, що церкву збудовано на рубежі ХІІ-ХІІІ століть і спочатку будівля була романського типу, а готична перебудова її здійснена пізніше (після 1523 року).. Вперше в iсторичних документах про церкву згадується в 1-й чвертi XVI столiття.
Церква, що має фундамент в вигляді восьми пелюстків не має прямої аналогії в світі. . Бiльшi конхи ( заокругленi виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стiни хвилястi. До реконструкцiї та прибудови тамбура церква мала шоломоподiбну покрiвлю. Невеличку за розмiрами будiвлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений бiлокам'яною рiзьбою. Археологiчнi знахiдки бiля церкви - цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на мiсцi Василiвської церкви iснувала бiльш рання споруда, деякi її частки ймовiрно були використанi при побудовi iснуючої церкви. Пiдтверджують дану версiю археологiчнi вiдкриття. Поруч св.Василiвської церкви в 1955 роцi в скверику, за кiлька крокiв вiд ротонди, професором М.Каргером були викопанi руїни невiдомого храму.



Церква після перебудови в 1901р.



В 1900–1901 роках за проектом російського архітектора К. Козлова абрис церкви перероблено в російсько-візантійському стилі, який до невпізнання змінив обличчя церкви. Добудовано ґанок, над нартексом з'явився другий ярус, де розташовано дзвони, увінчаний невеликою банею. Над ротондою збудовано купол на барабані декорованому кокошниками.

Вижу в этих словах некоторое отсутствие логики. О каком времени идёт речь?

Если о княжеском периоде, то понятно, что каменный храм какое-то простое село себе не могло позволить. Подобные строения украшали значительные по уровню развития города, а они были защищены не только каменным храмом, но и деревянно-земляными укреплениями. Соотвественно, на поселения такого калибра вряд ли отваживались нападать маленькие отряды.

Если же речь идёт о более позднем периоде (16 - 17 века), то да, тогда каменное строительство свои границы расширило и уже небольшие поселения могли обзаводиться своими каменными храмами, которые параллельно могли использоваться в качестве мини-крепостей. Но это уже не княжеский период.

Я вроде внимательно прочитал то, что вы написали, но что-то об оборонных чертах храма ни слова не увидел. Думаю, что сейчас сложно доказать, что он обладал этими чертами после перестройки 16 века, хотя такое вполне могло быть. И уж тем более кажется неверятным то, что у храма могли сохраниться оборонные черты первого этапа постройки. Помнится, как-то интересовался историей этой церкви, но тогда так и не встретил чётких доводов в пользу того, что этот храм мог быть оборонным, хотя такая гипотеза имеется. Может вы что-то новое расскажете?

Мушу з Вами погодитись, що в княжий період сільській громаді було важко збудувати оборонний Храм, але фундатором будівництва кам’яного Храму, який потенційно використовувався би і як оборонна споруда, міг виступати хтось із осіб "боярського сословія". Просто про цей період будівництва, як писалось вище, є дуже мало відомостей, яки зникли під час руйнування і пожеж під тупіт татарської кінноти і напади зажерливих сусідів. Наразі маємо інформацію про кам’яні оборонні вежі, яки були використані під оборонні Храми.



Для прикладу візьмемо Покровську ЦЕРКВУ-ЗАМОК ХІV-ХІХ СТОЛІТЬ з с. Шарівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл., яка має «оборонные черты». Найдавніша частина церкви - дзвіниця - споруджена в ХІV сторіччі як оборонна вежа на Кучманському шляху. . Первісно вежа вона була п'ятиярусною, майже квадратовою в плані (8,8 х 9,4 м). Товщина кам'яних стін 1,7 м. Верхні два яруси складені з цегли. Перекриття над першим ярусом півциркульною аркою, над іншими – балочні. Горішній ярус її мав периметральну галерею, що оперізувала вежу ззовні; вона спиралася на консольні балки з довгими підкосами, а ті своєю чергою - на випущені з муровання бруси, гнізда яких розміщувалися між третім і четвертим поверхами башти. Перекривалася вежа високим наметовим дахом з ґонтовим покриттям. Над входом до першого ярусу, із заходу, був дерев'яний машикуль (від конструкції його також залишилися гнізда в мурованні). Перекриття вежі були пласкі, балкові; в долішніх ярусах балки спиралися на обрізи стін, у горішніх - входили в гнізда в мурованні. Долішні два яруси не мали отворів, горішні - мали стрільниці.
Церква стоїть на південній околиці села. У 30-і роки XV ст. до східного фасаду вежі прибудований трехконховий об'єм церкви. Оборонна вежа стала дзвіницею, її перший ярус перетворився на притвор, другий перероблений під хори.
Церква відноситься до рідкісного типу споруд, що збереглися на Україні і поєднують в собі культові та оборонні функції.





Далі, для прикладу, церква св. Іллі у Кривчицях Львів, побудована на фундаментах оборонної вежі! Нава церкви базується на залишках оборонної руської вежі-донжона романського або ранньоготичного періоду XIII—XIV ст. які сягають глибини 3 м. Виявлено залишки оборонного рову з ескарпованим схилом, знайдено залишки зруйнованих поховань. Зовні грані вежі мають ширину 515—525 см тобто 9 хелмінських ліктів (дорівнює 57,6 см), що може вказувати на ймовірний час побудови між 1300—1320 роками.
Археологічні розкопки 1995 року показали, що у княжі часи тут височіла мурована вежа-фортеця у вигляді ротонди. Зокрема археологом М. Бандрівським були розкопані уламки побутових речей з 13 століття. Фундаменти стін вежі(шестигранної форми) служать основою нинішнього храму.

Церква св. Іллі, сучасний вигляд.

Шановний п. Філіп, в списках І. Могитича визначено 95 веж, з них 27 дерев’яних і 68 мурованих : 10 веж цегляних (нижній ярус кам’яний) , а решта з каменю.
Я Вам приведу кам’яну вежу, якої не має в списку і у Могитича, адже сучасна археологія знаходить нові оборонні об’єкти з часів Руського Королівства.
Можливо Ви чули про легендарне місто короля Данила – літописний Угровськ. Угровськ у давньоруських літописах згадується сім разів впродовж 1204-1268 рр. В друге місто згадане у статті за 1213 р.: "Данило же возвратившуся к домови и еха с братом и прия Берестий, и Угровеск и Верещин и Столп Комов и всю Украйну" [8]. Про кам’яну вежу в Угровську, що побудовав Данило, повідомлялося в легенді XIX ст.
Століття тривали його пошуки по дві сторони Західного Бугу. До кінця ХХ століття вважалося, що Угровськ розташований на польській території, в районі сіл Угруск, Битинь, Стульно.
Зусиллями Сергія Панишка та директора Любомльського музею Олександра Остап’юка городище було злокалізовано у с. Новоугрузьке Любомльського району. Добратися до легендарного Угровська досить важко: щовесни Буг перетворює резиденцію Данила Галицького на неприступну фортецю. Майже три кілометри приходиться йди вбрід через болота по пояс у воді. Можна лише тільки уявити якою була ця місцевість 700 років тому і як важко було до неї доступитись.
Три польових сезони в 1996-1997 і 1999 роках принесли очікувані результати – окрім чисельних знахідок ювелірних коштовних виробів, колекції кераміки, досліджено кам’яну вежу, що охороняла підступи до кордонів міста… Чудово зберігся оборонний рів городища, та в урочищі «Стовп» фундаменти прикордонної кам’яної вежі ХІІІ ст. Прямокутна в плані(7,4 х 9,3 м.) з товщиною стін 1,5-1,7м. угровська вежа, за розмірами та матеріалом, нагадує вежу в Белавині біля Холма, з якою вона, очевидно, була зведена приблизно в один і той же час.
Навколо літописного городища на кілометрів 10-15 тянеться Окольна його частина. Сам Угровськ був спалений татаро-монголами, мешканці знищені, а тому багато його таємниць так і залишилось у землі.
У різних куточках гордища видно свіжі сліди ямок – «чорні» археологи «працюють». Дослідження були припинені за відсутності фінансування, адже три сезони охоронних розкопок в Угровську фінансували суто спонсори. Пам’ятка, досліджена частково, залишається лише під охороною прикордонної застави.
В українських підручниках літописне місто й досі значиться по той бік Бугу, хоча поляки вже переписали історію на користь України…

По Шаровке и Кривчицам - насколько я понимаю, речь не идёт об оборонных храмах княжеской эпохи. Если выводы на счёт башен верны, то получается, что в начале были башни, которые позднее вошли в состав более поздних храмов. Так, в случае с Шаровкой храм прирос к башне в 15 веке, а в Кривчицах и вовсе фрагменты башни превратили в алтарную часть храма в 17 веке (?), но при этом не встретил упоминаний, что этот храм использовался для оборонных нужд.


За башню спасибо, не слышал о ней.

Для меня примечательно расположение этого Угровска с его каменной башней - почти у самой границы с Польшей, буквально в паре-тройке километров от неё. Это северо-западный уголок Украины, находящийся на территории с повышенной популярностью каменного оборонного зодчества. Ближе к Европе, дальше от татар. В общем, находка каменной башни в этом районе не так удивляет, как если бы её обнаружили, например, в районе Киевской области, например.

Сьогодні відвідала палац Лева Даниловича і вирішила зробити невеликий репортаж з підземелля колишнього «двору».

Вхід в підземелля і подорож по старовинним бочкоподібним "коридорам", останнє фото - колонна ХІІІ ст.



Камера катування.



Молитва кн. Лева, який постригся в монахи.

Продовжуючи тему розкопок резиденції короля Данила у Холмі на Катедральній горі.



Катедральна гора в Холмі. На горі стоїть хрест Незалежності Польщі.





Так виглядають Розкопки детинцю.

Стосовно цього питання) Хочу уточнити, поширена думка, що такі стовпи були характерні для Галицько-Волинського князівства 12-13 ст. Проте стовпи відомі і в Любліні і Кракові) Чи можна відрізнити польський стовп від нашого. В польських джерелах люблінська вежа атрибутується по специфіці кладки, начебто її візерунок західний)

Шановні п."Parnikoza", дякую за уточнення, постараюся Вам, в міру моєї освідомленості в цьому питанні, відповісти з посиланням на джерела інформації. Поляки пишуть так, як вважають за потрібне висвітлювати свою історію- вони дивляться на ЇЇ очима поляків! Але поглянемо з нашого боку.
На цю тему більше інформації можна почерпнути з «Енциклопедії Українознавства» (т. 4, с. 1392): «У 13 і першій пол. 14 в. Люблін кількакратно перебував в укр. руках, між іншим біля 1244 р. його здобув на деякий час Данило Романович, бл. 1289 р. його син Лев; відтоді до 1302 р. Люблін і Люблінська земля входили до складу Галицько-Волинської держави».

ТЕРСЬКИЙ С.В. "ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОБОРОННИХ УКРІПЛЕНЬ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ."



І. Могитич «Оборонні вежі Галицької і волинської земель ХІ- початку ХІY ст.» ст.4



Про розкопки в Холмі і Стовп"ю.

http://vip.volyn.ua/news/u-kholm-veduts ... galitskogo

Дуже цікаво) Поляки пишуть, що риси цієї вежі подібні до західних: розміри цегли (!), так званий "uklad wendyjski ciegil", напівкруглі отвори вікон, одне з яких має романську колонну. А що думаєте про вежу в Казимирі Дольному над Віслою? Як я зрозумів оборонні вежі були характерні в той час для всіх держав регіону. Доводилося чути про рештки стовпів під Бібркою та в Старому Сселі, ви щось чули про це?

Возможно "стовп під Бібркою" это Пятничанская башня? В Старом Селе есть замок, но его ранние каменные укрепления вроде бы возвели в 16 веке, о каком-либо столпе, расположенном в этом селе, не слышал.

Была ещё очень интересная башня в селе Спас (Старосамборский р-н), которая входила в комплекс построек местного монастыря. Постройку башни некоторые исследователи также относили к княжескому периоду, считали её донжоном. Башня в руинах дожила до 19 века, но была разобрана по приказу австрийских властей.

Ответ на сообщение в этой теме

Олена, цитату, которую вы привели + схемы башен - это всё относится к более поздним укреплениям, не княжеской эпохи. При беглом взгляде на источник мне показалось, что автор ведёт о деревянных укреплениях в целом, в том числе и века артиллерии, потому упомянутые шестигранные и восьмигранные башни могут вообще не иметь отношения к тому же 13 веку.

Далее, по Теребовле. Когда делал страничку замка, копался в информации, и судя по имеющимся у меня данным, эта шестигранная башня датируется 2-ой половиной 14 века. Я так понимаю, ваша датировка опирается на данные Могитыча, которые, как я уже писал, мне не кажутся тщательно выверенными. Ещё одно доказательство того, что это укрепление времён Казимира, а не 13 века, заключается в том, что обнаруженные фрагменты стен относятся к какому-то совсем небольшому замка, который как бы находится внутри замка 17 века, руины которого сейчас можно увидеть в Теребовле. В то же время детинец Теребовли, на месте которого и построили этот замок, в княжеский период имел более обширную площадь. Надеюсь логика понятна - внутренняя площадь детинца (основного княжеского укрепления) Теребовли занимала большую площадь, чем этот небольшой каменный замок, следовательно, эти каменные укрепления к детинцу отношения не имели.

А ещё занятно выглядит датировка именно серединой 13 века. Т.е. когда Киев, Галич, Владимир-Волынский и сотни других поселений лежали в руинах, заваленные трупами, в Теребовле строили каменный замок, уникальный в своём роде. Так?

Вернёмся к 13 веку. Интересно, много ли вы знаете примеров, когда у деревянных укреплений 13 веков и более раннего времени находили шестиугольные или восьмиугольные башни?

Вот вам пара цитат по теме из книжечки об укреплениях Южной Руси 10-13 вв:


Попросту говоря, с обнаружением остатков башен 13 века в целом туго, я уж не говорю о шестигранных.

Теперь по теме башен-днжонов:




Каменные башни-донжоны - это веяние модерновой западной фортификации, именно по этой причине, вероятно, они на наших землях впервые появились в районах, граничащих с Европой. Их строили скорей всего по западным образцам. А если сопоставить эту информацию с той, где говорится о скудных находках башен в укреплениях домонгольского периода, то становится очевидно, что если каменные башни и вписывали в каноны, то в каноны европейские, а не в те, которые якобы на тот момент существовали у нас.

P.S. Вот вам книжечка интересная. Правда, там в основном пишут про те типы укреплений, которые вы называете "курятниками" (с)

Шановний п. Філіп, а чому Вам не здається сумнівним: що за яку не взятись фортецю, на загарбаних землях Руського королівства - кругом фігурує великий "будівничий" Казимир ІІІ? Це що маг, який порухом чарівної палочки почав зводитити на землях "дикунів" незнані оборонні споруди? Ви уявляєте, яки потрібно кошти для таких масових будівництв, де польська казна мала таки гроші, а це ж десятки замків, яки приписуються Казимиру. До 1366р. йшли постійні військові сутички між Любартом і Казимиром за наші землі - гроші потрібні були і для утримання війська та ведення військових дій. В 1370 році Казимира вже не стало.
До речі, столиця Казимира Краків, так і не була повністю обведена муром, а він, бачите, великою "любовію" огорнув Львів, обводив мурами і зводив замки, не думаючи про безпеку своєї столиці. Як пишуть польскі хроністи: «З пащі русинського лева звільнив, ляшським орлом, як крилом захистив і як улюблену доньку наділив коштовним віном»! Де Ви бачили, щоби зайда так піклувався про підкорений народ - чи це просто, мабуть, чергова легенда?



Шановний Філіп, Ви приводите джерела, яки не володіють інформацією про стан будівництва оборонних споруд.За останні десятиліття нові ар­хеологічні дослідження призвели до ревізії датування ру­хомих старожитностей доби Галицько-Волинської держа­ви, а також змусили враховувати в історичних досліджен­нях фактор Золотої Орди. А це суттєво змінило історичний контекст розвитку оборонних укріплень регіону. В цій цитаті, я Вам наведу приклад, де ще були оборонні вежі.

1. Мне кажется, вы сильно преувеличиваете количество ранних каменных укреплений на территории Украины, связанных с Казимиром.

2. Не вижу ничего странного в том, что имя Казимира фигурирует в истории ряда захваченных им укреплений. Это нормальная практика, когда покорив некое укреплений, его новый владелец начинает, как минимум его ремонтировать, а как максимум – полностью перестраивать, особенно если укрепление удачно расположено.

3. Казимир пришёл из Европы на земли Руси со своими технологиями, потому опять же не вижу ничего странного в том, что в ряде опорных пунктов он решил возвести небольшие каменные замки. Вы говорите о масштабном строительстве, а я вам говорю, что по площади, размере и численности гарнизона это были небольшие замки-крепости. Например, думаю, что все замки Казимира, построенные на наших землях, смогли бы уместиться на территории одного детинца какого-нибудь значительного древнерусского укрепления по типу Черниговского детинца. Кстати, при литовцах на территории Черниговского детинца был построен замок, так вот он по площади такой небольшой, что можно даже погулять по детинцу, а на него так и не наткнуться. То же самое можно сказать и о литовском замке в Киеве.

4. Могу вам напомнить ещё и братьев Кориатовичей. Они, придя на Подольские земли, во 2-ой половине 14 века возвели ряд каменных замков. Скорей всего каждый из них был построен на месте городища княжеской эпохи, но в отличие от древнерусских укреплений, новые оборонительные сооружения возводили из камня. Да, они были небольшими, но при этом первыми каменными укреплениями. И опять же всё понятно – Кориатовичи принесли на подольские земли технологии со стороны Европы. Это были толковые правители, с деятельностью которых связывают возрождения целого ряда значительных поселений. Но вы, наверное, посчитаете, что на самом деле и они ничего не строили, а лишь восстановили старинные каменные княжеские укрепления. И вас не смущает, что почему-то там, где не упоминаний о влияниях поляков и литовцев, где они не закреплялись, ранних каменных замков (не путайте замок с башней-донжоном) почему-то не находят. Городищ сотни, а каменных замков нужного периода единицы и все они там, где согласно хроникам их возводили поляки и литовцы.

5. Забота об обороне города была в первую очередь заботой о безопасности своих новых владений. Турки, в 1672 году захватив Каменец-Подольский, восстановили те фортификации, которые разрушили в ходе осады и построили целый ряд новых укреплений. И дело тут не в любви к городу, а в желании закрепиться на завоёванном месте.

6. Если вы потрудитесь взять в руки карту и нанесёте на неё княжеские городища, города и городки, а затем на той же карте поставите отметки в местах, где были найдены каменные укрепления, то увидите, что практически все они жмутся к западной и особенно северно-западной границе Украины, т.е. поближе к Европе. И в этом нет ничего удивительного, т.к. даже те же самые волынские донжоны – это не изобретение князей Руси, а западное веяние. Чем дальше на восток, тем меньше вы будете встречать упоминаний о каменных укреплениях, хотя там были могущественные княжества. Там есть сотни городищ без единого каменного элемента в укреплениях.

На Руси существовала своя строительная традиция, свой стиль фортификации. Он был довольно самобытным и неизвестно, какие бы формы приняли укрепления на территории нынешней Украины, если бы они испытывали чуть меньшую зависимость от Европы. Европа или Византия – неважно, всё равно князья так или иначе перенимали строительную технику откуда-то, где она уже существовала.

Подавляющее большинство ранних каменных укреплений находят на землях, находящихся под влиянием Польши и ВКЛ. Я это объясняю просто – это было место стыка культур, там происходил обмен технологиями, и там было максимально снижено влияние Орды.

7. Книга, ссылку на которую я бросил в предыдущем сообщении, делит башни на те, которые возводились вдоль стен и собственно донжоны. Она же сообщает, что донжоны были, но в сравнении с общей массой городищ их находки очень редки. Что касается башен у стен, то их тоже крайне редко находят. Некоторые археологи, всю жизнь занимавшиеся раскопками городищ княжеских времён вообще были уверены, что башни там использовались очень редко. Вы же с этим не согласны, и даже, как я понял, знаете много примеров, какие именно княжеские укрепления были защищены деревянными башнями (теми, которые вдоль стен) многоугольной формы. Я всё ещё надеюсь дождаться примеров таких находок.

Что есть на данный момент у вас по теме каменных укреплений 13 – 1-ой половины 14 веков? Пара небольших замков (Львов, Холм) и около двух десятков (если такое количество наберётся) отдельных каменных башен. Не так уж и много в сравнении с общим списком из сотен укреплённых пунктов Руси указанного периода. Ах да, есть же ещё список Могитыча, где целая куча укреплений более позднего периода скопом приписана к княжеской эпохе, причём часто без достаточных оснований.

Добрий день) Наскільки я розумію, ви вважаєте вежу в Люблні польською?