Украинский историко-фортификационный форум

relicfinder.info
Текущее время: 20 сен 2018, 12:16

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 36 ]  На страницу Пред.  1, 2
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 18 мар 2009, 13:03 
Не в сети
Младший сержант
Младший сержант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 18 окт 2007, 18:18
Сообщения: 78
Откуда: Ленинград
Филипп писал(а):
Пардон... а что за крепость изображена на снимке? (Линк ведёт на стартовую страницу сайта и не привязывает снимки к какому-либо объекту)


Это, сообственно, сама крепость Перекоп и есть. Крепость третьего класса, внешний вал - русской постройки.

Вложение:
perekop.gif
perekop.gif [ 17.55 Кб | Просмотров: 7141 ]


Добавлено спустя 1 час 11 минут 34 секунды:
Вложение:
enikale.gif
enikale.gif [ 15.15 Кб | Просмотров: 7133 ]


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 мар 2009, 15:11 
Не в сети
Лейтенант
Лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 14 ноя 2008, 20:52
Сообщения: 635
Откуда: Lemberg
Такой вот художественный снимок уже упоминавшейся здесь Баши Чобан-Куле ("Пастушьей") на фоне заката солнца:

Изображение


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 мар 2009, 21:28 
Не в сети
Полковник
Полковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 авг 2007, 17:22
Сообщения: 4419
Откуда: Львов
По-моему слишком много Фотошопа!
.... и желтого тона.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 мар 2009, 22:39 
Не в сети
Лейтенант
Лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 14 ноя 2008, 20:52
Сообщения: 635
Откуда: Lemberg
A_Wolkoff писал(а):
По-моему слишком много Фотошопа!
.... и желтого тона.

Может быть Вы и правы,я не профи в фотоделе.Но стелющийся туман меня тронул-я романтик по натуре. :)


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 мар 2009, 22:50 
Не в сети
Старший лейтенант
Старший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2007, 0:45
Сообщения: 876
Откуда: Киев
Как по мне, то это HDR-продукт, а не результат фотошоповской обработки. А такие снимки всегда кажутся не совсем реальными. Дело вкуса.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 мар 2009, 23:03 
Не в сети
Полковник
Полковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 авг 2007, 17:22
Сообщения: 4419
Откуда: Львов
olegin писал(а):
Но стелющийся туман меня тронул-я романтик по натуре. :)


Тогда от меня - персональный подарок:
Изображение

Из контекста темы этот шедевр не выпадает - за спиной крепость Чембало.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 мар 2009, 23:35 
Не в сети
Лейтенант
Лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 14 ноя 2008, 20:52
Сообщения: 635
Откуда: Lemberg
A_Wolkoff писал(а):
olegin писал(а):
Но стелющийся туман меня тронул-я романтик по натуре. :)

Тогда от меня - персональный подарок:


Спасибо!А где здесь туман? :? Хотя пробивающиеся лучи солнца сквозь тучи выглядят не менее романтично. ;)

Добавлено спустя 3 минуты 38 секунд:
Сюренская Башня и руины крепостной стены

Изображение


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 17 июн 2009, 21:43 
Не в сети
Старший лейтенант
Старший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2007, 0:45
Сообщения: 876
Откуда: Киев
"Крепости и замки Южного берега Крыма" оказалась весьма позновательной книжечкой. Там собран внушительный перечень каменных укреплений Крыма. С одной стороны перечень не полон (ещё пару десятков объектов автор не упомянул), с другой стороны перед нами путеводитель, а не энциклопедия, так что издание более чем пристойное :)

Меня заинтриговала информация об укреплениях, которые одни авторы класфицируют как крепости-убежища, другие как укреплённые загоны. Зело странные объекты.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 19 июн 2009, 21:24 
Не в сети
Подполковник
Подполковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 авг 2007, 9:17
Сообщения: 2280
Откуда: Kiew
Вот вам и крепость Каламита - такая как её увидел я.
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Добавлено спустя 19 минут 14 секунд:
ИзображениеИзображение
могила солдата на вершине
Изображение
и еще одна
Изображение
Изображение

Добавлено спустя 11 минут 46 секунд:
ИзображениеИзображениеИзображение[url=http://radikal.ru/F/s46.radikal.ru/i111/0906/5b/09eb4dfb9094.jpg.html]Изображение
[/url]ИзображениеИзображениеИзображение

_________________
Если убрать из советской истории всю ложь, совсем не обязательно останется одна правда. Может вообще ничего не остаться.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 19 июн 2009, 21:33 
Не в сети
Полковник
Полковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 авг 2007, 17:22
Сообщения: 4419
Откуда: Львов
Филипп писал(а):
Меня заинтриговала информация об укреплениях, которые одни авторы класфицируют как крепости-убежища, другие как укреплённые загоны. Зело странные объекты.


А какие именно объекты?


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 19 июн 2009, 22:16 
Не в сети
Старший лейтенант
Старший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2007, 0:45
Сообщения: 876
Откуда: Киев
- Басман
- Бурун-Кая
- Качи-Дже
- Курушлюк

В общем, типичный пример этих укреплений - стена, сложенная насухо, без раствора, без башен, без застройки внутри... Величают их либо укреплёнными загонами, либо крепостями-убежищами (может потому что точно понять, что это было исследователи не могут). Если это были загоны - то стада наверное тогда имели весьма большое значение, раз их таким вот образом защищали :)


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 20 июн 2009, 21:51 
Не в сети
Полковник
Полковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27 авг 2007, 17:22
Сообщения: 4419
Откуда: Львов
Попадались мне такие стены, сложенные без раствора. В частности - в долине речки Чёрной. Видимо, там, где сейчас лес, когда-то было какое-то поселение, о чём свидетельствовали и одичавшие фруктовые деревья.
Я, всё-таки, склоняюсь к версии, что это были ограды загонов для скота, а не оборонные объекты. Это же как надо было себя не уважать, чтобы строить оборонную стену насухо, без раствора? :mrgreen:
К тому же, обычно они были очень незначительной высоты – не более метра.
Хотя, с другой стороны, такие стены, кроме основной функции (ограды загона для скота), дополнительно могли выполнять и защитную функцию.
И не то, чтобы скот в те времена так дорого ценился (хотя и этот фактор тоже исключать нельзя). Просто в Крыму всегда была "напряженка" с древесиной для строительства. Не расходовать же её на строительство ограды! А камня там всегда было - в изобилии. Вот и строили из того, что всегда есть под рукой.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 15 июл 2009, 12:13 
Не в сети
Полковник
Полковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 15 авг 2007, 19:37
Сообщения: 4311
Откуда: Город-герой Киев
Такой вот попался на глаза документ:

О состоянии Перекопской крепости в конце 18 столетия.
(Из дела Архивной канцелярии Таврической губернии 1796 г. № 119, св. 34. О переводе из Берислава в Перекоп Белогородского гарнизона).

По указу Императрицы Екатерины II от 3 отрября 1796 года президенту военной коллегии графу Н. И. Салтыкову, повелено перевести из Берислава Белогородский гарнизон (батальон) в Перекоп, присоединить к гарнизонам Днепровской линии и именоваться Перекопским.
Командир батальона подполковник Поярков просил разрешения отложить перевод батальона до весны, а 27 января прибыл в Перекоп для осмотра помещений, в которых можно было бы расположить батальон, и 30 января подал правителю Таврической области Жегулину рапорт, в котором писал о состоянии Перекопской крепости следующее (далее стиль оригинала):
"Оная крепость по давнему времени, не имея никакого себе поправления, пришла в совершенную ветхость и по большей части позад канавы близ валу наружные стены вовсе разломаны, и каменья употреблены на постройку имеющегося там провиантского магазина, а прочие растасканы, деревянный же палисадник, по малости оного в крепости на валу и по гнилости некоторых лежащих на земле, к употреблению ни на какое дело не способен и теперь в таком положении, что почти и существования крепости не имеет, внутри ж имеющееся во оной крепости казенное строение, и имянно коменданстский дом, от давней его постройки и от непоправления совсем обвалился, как в стенах, так и земляная крыша, и внутренний в нем лес погнил, почему и к житию вовсе не способен; штаба и обер офицерских казарм, кроме одно малой, вновь выстроенной, не имеющей в окнах рам и стекол, вовсе нет, для нижних же чинов одна связь, имеющая в себе четыре казармы, в которых не более поместится может человек до двухсот (а в батальоне служащих около 650, не считая женщин и детей), а притом хотя и имеется не во внутренности крепости, но у самых крепостных ворот еще казенное строение и вновь выстроенная к валу назначения для канцелярии малая связь и землянки, но из них первые заняты перекопским городничим секундъ-майором Левицким, а последние штатными и прочими чинами".

_________________
Memento quia pulvis est...

Не стоит иметь дело с людьми, у которых слишком гибкая совесть.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 26 окт 2010, 8:35 
Не в сети
Младший лейтенант
Младший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 02 окт 2009, 19:35
Сообщения: 364
Откуда: м.Кагарлик, Київська область
На пропозицію О.Волкова перекинув сюди майже цілий розділ з енциклопедії "Архітектура України"
СЕРЕДНЬОВІЧНА ФОРТИФІКАЦІЯ КРИМУ.
Ранньосередньовічні вежі візантійських фортець збереглися погано. Їхні руїни виявлено під час розкопок Херсона, Каламіти, Ескі-Кермена, Мангупа, Бакли. У більшості випадків вони прямокутні, квадратні або круглі в плані і є характерними для візантійської фортифікації та болгарської (VI—X ст.), що їй наслідувала. Найбільша ранньосередньовічна вежа (Зенона) розташована на південно-східному фланзі оборони Херсонеса. У X ст. її діаметр сягав 23 м. Одна з найбільших веж ранньовізантійського часу (VI— VII ст.) у Каламіті розташовувалася на місці стику куртин, де у наш час помітні підрубки та "постілі" для встановлення квадрів (збереглася лише південно-західна стіна із входом). Розміри вежі 13х11 м при товщині стін 2,3 м. Вона, певно, прикривала розташовану з південного заходу браму (розкопки В. Ф. Филипенка 1985 р.). На Баклі дослідженнями Д. Л. Таліса виявлено залишки прямокутних веж 7,5x6 м, складених із квадрів на вапняковому розчині Відстань між ними становила 25 м. Єдина вежа VI—VII ст. з Сюйренського укріплення, що добре збереглася, сягає у висоту 10 м і стоїть на підвищеній частині мису Кулле-Бурун, її діаметр 8 м, а до неї під кутом 132° сходяться дві куртини. Вона займала чільне місце в обороні та фланкувала браму і потерну, розташовані по її боках.
У період розвиненого середньовіччя форми веж стають різноманітнішими. До прямокутних, квадратних та круглих додаються трапецієподібні, напівкруглі або U-подібні, шести- та дванадцятигранні, еліпсоподібні у плані. Зовнішня форма веж не завжди збігається з внутрішнім плануванням. Еліпсоподібні, наприклад, найчастіше мали всередині форму чотирикутника (№ 4 та 5 з Чембало), а дванадцятигранна вежа у Чоргуні (нині Чорноріченське) — круглу. Основною формою веж у всі періоди залишається прямокутна як найбільш проста при будівництві.
За своїм розташуванням (і, відповідно, за призначенням) вежі поділяються на кутові, міжстінні, вільно стоячі, надбрамні. Вільно стоячі вежі у фортечному будівництві Таврики трапляються рідко й відомі лише на шести пам'ятках. За 110 м на північний захід від брами фортеці Каламіта розташовувалась окрема вежа (XV ст.), крізь яку проходив шлях до укріплення. Завершувалася вона відкритим бойовим майданчиком із зубчастим парапетом на консолях. Нині її місцезнаходження визначається за слідами вирубок у скелі. Вежа є на планах Інкермана (Каламіти) 1773 та 1783 рр. і зображена на малюнку поручика П. Грінеталя 1786 р. Після 1786 р. її було розібрано повністю.
Напроти входу в фортецю Гелін-Кая (Кизил-Таш) XIII ст. на відстані 16 м від оборонної стіни стояла прямокутна вежа, що займала важливе місце у системі захисту укріплення. Обидві описані вежі (Каламіти та Гелін-Кая) призначалися для контролю підходів до брами фортеці й слугували для них додатковим прикриттям. Окремо розташована вежа Чобан-Куле (друга половина — остання чверть XV ст.) була донжоном генуезького замку братів Гуаско. Вежа була багатоярусною. У підвалі розміщувався басейн для питної води та підпіл, на другому поверсі — комин, бійниця з камерою, внутрішні сходи, що вели на третій поверх. Товщина стін на рівні другого поверху становить 1,8—4,45 м.
Чоргунська вежа може слугувати прикладом укріплення, що поєднує в собі донжон та сторожову фортецю, побудовану італійськими фортифікаторами близько середини XV ст. біля переправи через р. Чорна. Із зовнішнього боку вона дванадцятигранна, із середини — кругла. Вежа триповерхова з відкритим бойовим майданчиком вгорі, огородженим парапетом на кам'яних кронштейнах з машикулями. На рівні цоколя знаходиться цистерна для води, на першому та другому поверхах було влаштовано дві амбразури. На третьому — шість вікон-бійниць, ніші для шаф, комин. Внутрішньостінні гвинтові сходи виводили на верхній майданчик. Третій поверх було перекрито стрілчастою банею, викладеною з плінфи.
До цієї самої групи можна віднести Дозорну вежу Судацької фортеці (VI— VIII, XIV—XV ст.) й вежу XIII ст. укріплення Ай-Тодор (біля с. Малий Маяк). Дозорна вежа має неправильну (полігональну) у плані форму розмірами 13,25 х 8,10 м. Вона була двоповерховою та правила, певно, за маяк або зерносховище, про що писав у XVI ст. Евлія Челебі. До зведення монастирської церкви на верхівці г. Ай-Тодор у XIII ст. стояла сторожова вежа.
Веж, які споруджувались над входом у фортецю, збереглося небагато. Їхні руїни відомі на восьми середньовічних укріпленнях Таврики. Найдавнішою з них (VI ст.) можна вважати брамову вежу Мангупа, розташовану у верхів'ї балки Капу-Дере, що викладена з квадрів на цем'янковому розчині (донині збереглися нижні ряди підвалин). Після численних ремонтів та перебудов вона проіснувала майже тисячу років (VI—XVI ст.). Від брамової вежі Ескі-Кермена на сьогодні збереглися тільки вирубані у скелі "постелі", що дають уявлення про її розміри та планування. Побудована, певно, як і вся система оборони фортеці, у VI — першій половині VII ст. і проіснувала до кінця XIII ст. Заввишки вежа сягала 6,5—7 м (з парапетом та мерлонами). Арочне перекриття брами існувало до кінця XVIII ст. За вируб¬ками у скелі чітко фіксуються основні параметри головного входу в фортецю: ширина брами становила 2,7—3,0 м, висота — близько 4 м.
Усі інші вежі більш пізнього походження і датуються ХІІІ—XV ст. Вони належать здебільшого до типу "брама-вежа" із спрощеним та складним планом. Спрощені брами складалися зі звичайних виступаючих назовні стін веж з брамовими проїздами. Вежі найчастіше прямокутні у плані (Кермен-Кая, Чуфут-Кале, Киз-Куле). Від надбрамної вежі Кермен-Кая (XIII-XIV ст.) збереглися лише підвалини, досліджені у 1962 р. О. І. Домбровським. Розміри в'їзної вежі 6x8м, ширина брами 2,7 м. Надбрамові вежі Фуни, Каламіти, Киз-Куле, Чуфут-Кале збереглися досить добре для того, щоб скласти повне уявлення про їх влаштування.
Розміри в'їзної вежі Киз-Куле (кі¬нець XIV-XV ст.) 6,30 х 6,35 м, товщина стін 1,2 м, збереглася на висоту 7,8 м. У південній та північній стінах розташовані дві стрільчасті арки різної ширини та висоти. У п'ятах арок збереглися гнізда, в яких оберталися стулки брами. Верх башти зруйновано. Настил бойового майданчика знаходився на висоті 6,8 м від підвалин (про це свідчать пази на внутрішній поверхні стін). Скоріш за все, вежа мала шатрове покриття, встановлене на парапеті з вікноподібними бійницями. Висота всієї конструкції не перевищувала, певно, 6 м. При такому завершенні верхньої частини вежа Киз-Куле мала висоту 13—13,5 м.
Браму в "Середній" стіні фортеці Чуфут-Кале (Кирк-Ер) зведено, мабуть, у XI-XIII ст., а у XIV ст. перебудовано (вже після заволодіння фортецею татарами). Вона розташована приблизно в центральній частині стіни. Прибрамний виступ (епікампій) слугував позицією для флангового обстрілу. Понад брамою розміщувався відкритий бойовий майда¬нчик 5 х 5 м. Загальна висота брами з парапетом та мерлонами сягала 10 м.
В'їзна вежа Каламіти (побудована, мабуть, у 1427 р.) спочатку була прямокутною. Висоту первісної арки визначити важко, тому що її зруйновано ще у 1434—1441 рр. Під час перебудови фортеці, здійсненої генуезцями у 30—40-ві роки XV ст., вона досягла розмірів 10,6 х 13 м за рахунок винесення в напільний бік. У плані вона мала U-подібну форму. Брамовий проріз стає вужчим та нижчим: ширина 3,1, висота З м (реставрація брами 1905 р., певно, майже не вплинула на її розміри). Із зовнішнього боку над брамою на висоті 5,8 м влаштовується галерея з машикулями, що спиралася на кам'яні кронштейни й була захищена з напільного боку парапетом із зубцями. Завершував вежу відкритий бойовий майданчик з мерлонами, розташований на висоті 10—11 м від підвалин (загальна висота вежі становила близько 13 м).
Надбрамову вежу Фуни побудовано у першій чверті XV ст. Вхід у фортецю XIV ст. на цій ділянці не був захищеним. Його перекривало циліндричне склепіння заввишки 2,75м, завширшки 1,9 м. Для прикриття цього входу на початку XV ст. споруджено U-подібну вежу. Прохід перекривався напівокруглою аркою, лицьову поверхню якої складено із старанно обтесаних блоків вапнякового туфу. Бійниця в ній належить до розтрубного типу й встановлена під кутом 10° до осі вежі, спрямована на північний схід, що забезпечувало обстріл обширного простору еспланади. Вежа була двоярусною, відкритого типу з бойовим майданчиком, захищеним парапетом з мерлонами. Брамові конструкції були зовнішні, двокрилі. У камінні порогу, що прилягало до вежі ззовні, збереглися гнізда для осі стулок брами. Під час реконструкції фортеці Фуна 1459 р. надбрамну вежу було перебудовано на вівтарну частину храму і вона втратила свої колишні функції. Вхід в укріплення Фуна було ще більше ускладнено: до східної куртини добудовується велика вежа-донжон, а між брамою та південно-східним кутом донжона зводиться стіна. Як бачимо, на Фуні було створено складну систему захисту брами фортеці, що не мала аналогів у кримській фортифікації XIV— XV ст. Подібні системи входів набули поширення в оборонному будівництві середньовічної Болгарії (XIII— XIV ст.) та відомі в укріпленні Баба Вида, палацовому ансамблі Царевграда Тирнова, у фортеці Рам. Подібні за плануванням вхідні будови відомі у Порхівській (зведена у 1387 р. та перебудована у 1430 р.), Ізборській, Острозькій, Псковській фортецях і отримали в російській фортифікації назву "захаби".
Кутові вежі мали особливо важливе значення в організації оборони фортець, тому що надавали більші можливості для спостерігання за супротивником та обстрілу передпільного простору. В Криму кутові вежі мали в плані круглу, трапецієподібну, прямокутну, шестигранну форми. Круглі кутові вежі порівняно поодинокі та відомі на чотирьох фортецях V—X ст. (Херсонес — вежа Зенона) й XV ст. (Ашага-Куле фортеці Алустон, Рускофіль-Кале, дві невеликі вежі замку Тасілі (Чобан-Куле). Прямокутні та квадратні кутові вежі на середньовічних укріпленнях Таврики трапляються частіше і відомі у фортеці Ісар-Кая біля гірського проходу Шайтан-Мердвен (XIII ст.), Камара (XIII—XIV ст.), Бакла (VI—X ст.), а також у фортецях XIII—XV ст. Качі-Кальон, Кермен-Кая, Керменчик, Сандик-Кая, Кале-Поті та ін. Деякі кутові вежі XII—XV ст., що мають в плані, як правило, трапецієподібну форму, являють собою не лише у підмурку, а й на рівні верхнього поверху монолітну конструкцію (Ісар-Кая, Фуна, Сююрю-Кая, Лімена-Кале). У цьому випадку вежі разом із стіною утворюють блок, який здатний встояти проти ударів тарана, а також обстрілу метальними снарядами (навіть гарматними ядрами). Кутові вежі неправильної прямокутної форми поодинокі. Одна така вежа відома на укріпленні Кала-Фатлар.
Унікальною для Криму є шестигранна вежа Чатал-Куле ("рогата") Алуштинської фортеці (XV ст.). Шести- та восьмигранні кутові й окремо розташовані вежі характерні для фортифікації розвиненого середньовіччя, хоча трапляються і в ранньому середньовіччі (Константинополь). О. Шуазі вважав, що найчастіше восьмигранні вежі будувалися в Італії, звідки вони, певно, розповсюдилися на Балкани та проникли до Криму.
Більшість веж в укріпленнях середньовічної Таврики встановлювалась поміж стін. Міжстінні вежі круглі, квадратні, напівокруглі або U-подібні, але у всі періоди переважали прямокутні в плані вежі. Інколи їх кількість сягала кількох десятків (особливо в таких великих містах, як Херсон, Мангуп, Солдайя, Солхат, Кафа). Міжстінні вежі мали багатопланове функціональне призначення. В них зберігали харчі, зброю, вони забезпечували прикриття брами, потерн, фланговий та фронтальний обстріл. Особливо широкого розповсюдження у XIV—XV ст. набули вежі з відкритим тильним боком (горжою), які відомі на Мангупі, Каламіті, Чембало, Сандик-Кая, Алушті (вежа Орта-Куле), Солдайї, Кафі, Солхаті. Тристінні вежі Каламіти, добудовані до вже існуючих куртин, невеликі за розміром (ширина 6,5 м), виступають за лінію стіни на 3,5—6 м. Товщина стін таких веж невелика — 1,1—1,2 м. Вони були триповерховими з відкритим верхнім бойовим майданчиком і сягали у висоту 12—13 м. Інколи міжстінні вежі мали великі розміри. Наприклад, вежа Орта-Куле (побудована генуезцями у 60-х роках XV ст.) алуштинської фортеці або вежі-донжони замку Фуна та цитаделі Мангупа.
Відстань між вежами на укріпленнях середньовічної Таврики не завжди чітко витримувалась, тому що їх зводили лише на особливо небезпечних ділянках оборони, які передусім могли бути атаковані супротивником. В Алушті, наприклад, відстані між генуезькими вежами XV ст. Чатал-Куле, Орта-Куле та Ашага-Куле 70—75 м, а по західній (протяжність 135 м) та південній (125 м) лініях стін вежі взагалі відсутні, певно, через значну крутизну схилів. У фортеці Фуна на східній та західній ділянках оборони завдовжки 114 м у 1459 р. було встановлено чотири вежі, відстань між якими становить 8,16—16,7 м. Такої щільності розташування веж не має жодне укріплення Криму. В середньому ж відстань між вежами наближається до канонічної — 35—40 м.
Для общинних городищ (укріплених сільських поселень) будівництво веж не характерно. Винятком є лише три укріплення: Киз-Кермен, Пампук-Кая та кільцеподібне городище на Аю-дазі, характер якого не зовсім ясний і протягом останніх десятиріч викликав чимало суперечок між вченими. На Киз-Кермені (довжина стіни, що перегороджує мис, 125 м) є лише дві невеликі напівокруглі вежі, що прилягають до куртини й виступають за лінію стіни на 2,55 м. Відстань між вежами 24 м (вони зміщені ближче до західного урвища; перша вежа знаходиться в 31 м від нього). Якщо припустити, що вежі рівномірно розташовувались уздовж всієї стіни, то повинно бути, якнайменше, ще дві вежі, однак їх залишків не виявлено під час розкопок. Таку саму напівокруглу вежу IX—X ст. виявлено під час досліджень фортеці Пампук-Кая у 1980 р. Оборонні споруди Киз-Кермена та Пампук-Кая досить близькі за своєю архітектонікою до хозарських укріплень Таврики IX—X ст. і, певно, можуть бути віднесені до групи пам'яток, що пов'язуються з носіями салтово-маяцької культури Криму.
Під час будівництва деяких середньовічних міст та укріплень Криму перед фортечними стінами споруджувалися рови та насипалися вали. Їх залишки збереглися у Кафі (тут рів додатково обкладено камінням), Солдайї. Ровом був, певно, оточений Солхат (загальний периметр сягав 16 км). У Каламіті виявлено рів ранньосередньовічного походження (VI ст.). Його вирубано у скелі на місці вибірки каміння для зведення ранньовізантійської фортеці. Перед "Середньою" стіною Чуфут-Кале також викопано три рови завглибшки 2 м, завширшки близько 4 м, які, очевидно, наповнювалися водою. Рови Чуфут-Кале не створюють серйозних перешкод під час штурму фортеці і, певно, являють собою залишки каменярень. Для переважної більшості укріплень Таврики спорудження ровів не є характерним. Це пояснюється, з одного боку, тим, що найчастіше вони не були потрібні, а з другого — спорудження їх у гірських умовах технічно ускладнювалось через міцність деяких гірських порід. Оборонні рови відомі лише на Бойці та Саримамбаш-Кермені. На Бойці рів перетинав перешийок, що з'єднував гірський масив з яйлою. Залишки рову та валу простежені тут впродовж 50 м. Сучасна ширина рову 8—10 м, глибина 1,5—2 м. Спорудження рову перед стіною укріплення Саримамбаш-Кермен було викликано його розташуванням на краю відносно рівного плато, що забезпечувало вільний підхід до городища під час штурму. Тому перед куртиною вирили рів, глибина якого у наш час 0,7—1м, а ширина 4,5—5 м (загальна довжина 327 м).
Зведення мостів біля стін фортець на середньовічних укріпленнях Криму є великою рідкістю. Мости через рів у Кафі були стаціонарними й не піднімалися. Підйомні містки споруджувалися лише біля входів у вежі-донжони (Консульський замок у Солдайї; вежа Св. Миколая в Чембало; донжон замку братів Гуаско (укріплення Чобан-Куле). Перед вежею Киз-Куле також знаходився дерев'яний міст, який спирався на товсті колоди і ніколи не піднімався. Жодних пристосувань для підйому цього моста в стінах вежі не виявлено. В Європі підйомні мости з'являються не раніше XIII ст. і набувають значного поширення у XIV— XV ст. У Криму система підйомних мостів застосовувалась лише генуезцями в укріпленнях кінця XIV — початку XV ст.
Для більшості фортець Таврики є характерним відносно простий устрій брам у вигляді прорізів (ширші брами поодинокі). Іноді вони фланкуються вежами. При цьому їх споруджували відповідно до фортифікаційних канонів праворуч від веж, щоб обстрілювати супротивника, який наближався з незахищеного боку. Однак вже у ранньому середньовіччі залежно від конкретних умов місцевості будівничі змушені були відступати від цього правила. Прикладом може бути будівництво брами Сюйренської фортеці, розташованої ліворуч від вежі та майже впритул до неї (праворуч від вежі знаходилася потерна). Брама Сюйреня завширшки 3,2 м дозволяла підійти до фортеці лише по вузькому скельному проходу (3,5 м).
Важливу роль в організації оборони фортець відігравали потерни (невеликі брами), призначені, в основному, для вилазок. Їх намагалися споруджувати у прихованих місцях, що не проглядалися з боку атакуючих. Тому потерни влаштовували у вежах або біля них, рідше на рівних ділянках куртин, а найчастіше у місцях, де стіни вигиналися. З кримських пам'яток VI—XV ст. потерни відкрито практично на всіх укріпленнях, де велися розкопки: вони відомі у великій кількості в Херсоні, Ескі-Кермені , Мангупі, Сюйрені, Чуфут-Кале, Чембало, Киз-Кермені, Фуні, Алушті, Солдайї та ін. У цитаделі Мангупа влаштовано дві потерни: одна у північній стіні донжона, безпосередньо біля брами, друга — на південній ділянці куртини. На Баклі для організації вилазок у скелі був прорубаний тунель, крізь який попід стіною можна було вийти за межі фортеці. Крізь потерну у східній стіні Каламіти можна було потрапити у рів, що дозволяло потай вийти за межі фортеці та завдати несподіваного флангового удару супротивнику. На Кермен-Каї потерна влаштована між вежею та урвищем. На Фуні потерна споруджується у 1459 р. між донжоном та куто¬вою вежею. До 1475 р., коли замок було захоплено та зруйновано турками, по¬терна кілька разів перебудовувалась.
На деяких укріпленнях Криму XIV— XV ст. зафіксовано наявність галерей з навісними бійницями — машикулями. Усі вони однотипні та розміщувалися на виступах, а не на арках. Машикулі на кам'яних кронштейнах були влаштовані на особливо важливих вежах у Кафі (вежа Св. Костянтина, Джованні ді Скаффа, Св. Фоми, Доковій), Судаку (донжон консульського замку Санта Кроче; брамова, що складалася з двох веж, Якобо Торселло та Барнабо ді Франко ді Пагано), Алушті (Чатал-Куле, Орта-Куле), Чобан-Куле, Чембало (донжон у замку Св. Миколая, Св. Георгія та кутова № 5), Чоргунській вежі та двох вежах у Каламіті (Ворітна та Проїзна) — усього на 16 пам'ятках. Машикулі архітектурно завершували донжони, брамові вежі та вежі, в яких зберігалися зброя, харчі, запаси води. Ці укріплення, спираючись на писемні джерела, пов'язують із будівничою діяльністю генуезців. Деякі вежі генуезьких фортець масивні та високі, іноді до 20—25 м. Найчастіше вони завершувалися двома-трьома арками, які мали не лише декоративний характер, а й дозволяли збільшити винос кронштейнів, що виступали від поверхні стін не більш як на 0,7—1 м. Інколи вони мали профіль, подібний до "гуська" (наприклад, Чоргунська вежа). Складені кронштейни збереглися до нашого часу на трьох пам'ятках: вежі Св. Костянтина (Кафа), Якобо Торселло та Барнабо ді Франко ді Пагано (Солдайя). Наявність на вежах архітектурних поясів дає уявлення про те, як кріпився кам'яний парапет на кронштейнах. Для цього з кронштейна на кронштейн перекидалися арки, на яких надбудовувався парапет та мерлони. У двох відомих нам випадках галереї з машикулями займають не верхню, а середню частину веж. Це брамова вежа в Каламіті та вежа Св. Костянтина у Феодосії. Іноді про наявність машикулів на тих чи інших вежах (навіть за умови, що не збереглися кронштейни або архітектурні пояси) свідчить наявність відкосів-талусів, на яких стоять самі вежі. Талуси надавали вежам більшу стійкість, а також призначалися для рикошетування снарядів, що скидалися на атакуючих через машикулі. На кримських пам'ятках кам'яні відкоси відомі на круглій вежі Чембало (замок Св. Миколая), вежі консульського замку Санта Кроче та вежі Барнабо ді Франко ді Пагано в Солдайї, вежах Св. Фоми та Св. Костянтина у Кафі, вежі Орта-Куле в Алушті (талус перебудовувався під час реставрації вежі у XIX ст.). Епіграфічні матеріали дозволяють достатньо чітко визначити час будівництва веж з машикулями деяких середньовічних пам'яток Таврики. До найраніших будівель з машикулями належить вежа Джованні ді Скаффа (1342 р.), а до найпізніших —вежа Св. Костянтина (1467 р. — час останньої перебудови та ремонту, хоча, на думку М. Балара, її споруджено на початку XV ст.). Генуезці реконструювали Каламіту, певно, протягом 10—12 років: заволодівши фортецею у 1434 р., вони (після укладення угоди у 1441 р. про "мир" між Генуєю та Венецією, Кафою та Мангупом) повинні були її повернути або у 1446 р., коли трапезундський флот (13 галер) деспота Давида під час походу на Кафу використовував гавань Каламіти як базу. До цього ж часу, певно, слід відносити й будівництво генуезцями Чоргунської вежі (1434-1441). Таким чином, узбережні укріплення Криму (Каламіта, Чембало, Чоргунська вежа, Алушта, Чобан-Куле, Солдайя, Кафа) є пам'ятками західноєвропейського фортифікаційного будівництва XIV- XV ст.
Кожному етапові будівництва фортець у Тавриці відповідає певна техніка кладки й конструкція стін. Ранньовізантійська фортифікація VI—X ст. значно відрізняється від оборонних споруд XII—XV ст. На першому етапі лицьові панцирі стін та веж зводяться переважно з тесаних блоків (квадрів) з внутрішньою забутовкою і заливкою вапняковим розчином (opus caementicum). Основну роль у конструкції відіграють панцирі. Квадрова кладка (opus quadratum) застосовувалася під час зведення стін фортець Південно-Західного та Східного Криму: Херсона, Ескі-Кермена, Каламіти, Мангупа, Сюйрені, Тепе-Кермена, Чуфут-Кале, Бакли, Сугдеї, Боспора. У всіх випадках використовувався місцевий будівельний матеріал. Винятками в групі ранньовізантійських фортець є Алустон та Гурзуф, стіни яких у VI ст. викладені з буту з обтесаним лицьовим боком. Куртину Алустона (VI ст.), відкриту розкопками 1987 р., на відстані 35 м викладено з великого каміння. Під час її спорудження в підмурку стіни створено платформу-фундамент (або субструкцію) завширшки 3-3,3м, на яку встановлювали куртину. Стіну викладено на вапняковому розчині з додаванням морського піску крупної фракції. Архітектоніка оборонних споруд Алустона відповідала канонам фортифікації того часу. Відповідно до "Тактики" анонімного візантійця VI ст. середня товщина куртини повинна була становити 5 ліктів (близько 2,3 м), а висота — 20 ліктів (9,5 м). Якщо дотримуватись цих розрахунків, то товщина стіни Алустона становить 6 ліктів (2,8 м), висота — 22 ліктя (близько 10,5 м).
Незважаючи на загальну конструктивну подібність оборонних стін фортець VI—IX ст. Південно-Західного Криму, квадрова кладка репрезентована кількома варіантами: тришарова дволицьова; двошарова дволицьова; двошарова однолицьова. Переважно використовувалася кладка, що складалася з двох рядів облицювання з забутовкою між ними. Стіни облицьовувалися вапняковими блоками, викладеними з дотриманням рядів. Забутовка складалася з щебеню або грубо колотого каміння, скріпленого вапняково-піщаним (або суто вапняним) розчином, наприклад, на Ескі-Кермені та Баклі. Кладка ложкотичкова постелиста або орфостатна та тичкова орфостатна. Чергування квадрів ложком та тичком простежується на окремих ділянках стін фортець Мангупа (балка Капу-Дере), Сюйрені, Чуфут-Кале (перший будівельний період).
Висота стін та їхня товщина на кожному укріпленні залежали від конкретних умов місцевості. Ширина ранньовізантійських куртин неоднакова навіть на одній пам'ятці. На Мангупі вона становить 1,7—3,5 м, Ескі-Кермені — 1,7— З м, Сюйрені — 2,5 м, Чуфут-Кале — 4,5 м. Про висоту стін найчастіше можна здогадуватися, тому що бойові майданчики ранньосередньовічних куртин збереглися лише на Ескі-Кермені та Сюйрені, де вони відповідно розташовувалися на висоті 2,8—3,2 м (Ескі-Кермен) та 3,8—4,5 м (Сюйрень).
Оборонні споруди сільських (іноді й міських) общин Таврики IX—X ст. різко контрастують з фортифікацією візантійських фортець VI—X ст. Їхні стіни у більшості випадків викладені з буту на глині або всуху. Ця техніка кладки походить, певно, від місцевої традиції глибокої давнини й нагадує сховища перших століть нашої ери. Складається враження, що будівельники зводили ці оборонні споруди поспіх, на мізерні кошти й при безпосередньому наближенні небезпеки наприкінці IX — початку X ст.
У період розвиненого середньовіччя, коли на території Гірського Криму на межі XII—XIII ст. розгортається новий етап будівництва фортець, стіни укріплень зводяться з буту на вапняково-піщаному розчині. Панцирне кам'яне облицювання має навантаження розпору. Облицювання та забутовка щільно пов'язані та практично неподільні. Кладка робиться без суворого горизонтальності рядів. Бутова система кладки на вапняково-піщаному розчині в цей період переважає і отримує широке розповсюдження в районах Чорного та Середземного морів. Щільно отесане каміння використовується лише під час оформлення кутів, відкосів, амбразур, веж, сходів тощо. Куртини стають більш тонкими та високими. Щоб надати стінам та вежам стійкості, їх облицювання викладається під кутом 80—85 °. Тому в верхній частині стіни сильно звужуються. Під час розкопок біля захисних стін XIII—XV ст. передусім знаходять обпалені дерев'яні конструкції від ходової частини.
Суттєвою деталлю стін та веж фортець XII—XV ст. є використання під час будівництва дерев'яних брусів і колод, скріплених між собою, що утворюють рами. Якщо у ранньому середньовіччі деревина використовувалась вкрай рідко й майже винятково для міжповерхового перекриття веж та сходів, то у XII— XV ст. широко застосовуються сантрачні системи, які відігравали роль прихованих кріпильних внутрішніх поясів.
Під час вивчення середньовічних оборонних споруд особливого значення поряд із дослідженням їхніх конструктивних особливостей набуває характеристика будівельних розчинів — ступінь випалення вапняку, відсотковий склад та якість наповнювачів (піску, глини, щебінки, товченої кераміки тощо). Знання складу розчину дає можливість визначити належність пам'ятки до тієї чи іншої будівельної школи, а також до певного будівельного періоду.
Будівельні розчини, які використову¬валися при зведенні фортець, можна поділити на три типи: вапняковий, глиняний, комбінований (кладка панцирів виконувалася з вапняку, а забутовка між ними закріплювалася глиняним розчином або чергувалася укладка ярусів, викладених на вапняку, з ярусами, викладеними на глині). Комбінований розчин застосовувався, певно, з метою економії вапна, якого під час спорудження фортеці потрібно було багато. За підрахунками Л. В. Фірсова, зв'язуючий розчин на середньовічному укріпленні Алупка-Ісар становив 1/8 частину всього об'єму кладки стіни. Окрім міркувань економічного порядку (брак коштів для зведення оборонних споруд на вапняковому розчині), можна назвати й інші причини, що змушували робити кладку на глині або насухо. Це передусім терміновість будівництва кріпосних стін, викликана наближенням небезпеки.
Фортечні стіни більшості середньовічних укріплень Таврики викладені з використанням вапняково-піщаного розчину. Цем'янковий розчин використовувався рідко. На цем'янці викладені ранньосередньовічні стіни Херсона, Мангупа, другий поверх Сюйренської вежі, куртини ранньовізантійської Сугдеї та Боспора. Приблизно 30 укріплень, тобто 1/З відомих на сьогодні пам'яток Гірського Криму (так звані нари), мають кладку насухо або на глині.
Критеріями функціональної типологізації фортець можуть бути система та конструкція оборонних стін, веж тощо; характер внутрішньої забудови фортець, соціально-історична значимість укріплень в оточенні синхронних сільських поселень. У будівництві фортець Таврики брали участь різні соціально-політичні та економічні сили, що накладало певний відбиток на характер та зовнішній вигляд укріплень: візантійська адміністрація, сільські общини та монастирі, світські феодали, володарі Феодоро, Генуезької колонії та італійські сеньйори.
Нерідко зовнішній вигляд укріплень залежав від того, якими людськими, матеріальними ресурсами та технічними можливостями, військово-теоретичними знаннями та практичними навичками володіли соціальні прошарки або класи феодального суспільства, що будували фортецю.
Вирізнення різних типів пам'яток пе¬ріоду розвинутого середньовіччя ускладнюється, тому що в Криму у XII—XV ст. існують такі різновиди укріплень: міста, візантійські фортеці, укріплені монастирі, городища сільських общин, загороджувальні стіни у гірських проходах та на перевалах, укріплені типи замків в узбережних та гірських районах.
Середньовічні міста Криму добре укріплені та мають багатовікову історію (Херсон, Мангуп, Ескі-Кермен, Чуфут-Кале, Судак, Кафа, Солхат, Корчев-Боспор). Херсон та Боспор наслідували від античної епохи міську структуру планування, а також оборонні споруди, які вже у період раннього середньовіччя піддавалися суттєвій реконструкції. Історична роль та значимість міст Таврики була різною. За розмірами та чисельністю населення їх умовно можна поділити на великі, середні та малі. До групи великих слід віднести міста-фортеці з населенням 3—5 тис. осіб (у Херсоні та Судаку в період їх розквіту кількість населення була, певно, більшою); до середніх — міста з населенням 2—3 тис. осіб (Чуфут-Кале, Мангуп, Ескі-Кермен); до малих — пункти, населення яких разом з мешканцями передмістя не перевищувало 1—2 тис. осіб (Сюйрен, Тепе-Кермен, Бакла, Гурзуф, Алушта).
Частина міст Південної Таврики виникла з ранньовізантійських фортець VI—VII ст. Це Каламіта, Ескі-Кермен, Мангуп, Сюйрен, Тепе-Кермен, Чуфут-Кале, Бакла, Гурзуф, Алустон, Судак, де збереглися ранньосередньовічні фортифікаційні споруди до XIII ст. Протягом VI—XIII ст. фортечні стіни та вежі міст неодноразово ремонтувалися, що змінювало їхній вигляд, але планування майже завжди залишалося попереднім.
Міста Таврики відігравали важливу соціально-історичну роль у житті краю. Вони були політичними, господарськими, адміністративними, військовими, релігійними та культурними центрами. Серед них провідна роль до XIII ст. належала Херсону. У містах розміщувалися візантійські гарнізони та адміністрація. Вони слугували опорними пунктами імперії на території півострова протягом VI—XIII ст. (до 1204 р.). Основою економіки населення міст було сільське господарство, ремесло та торгівля. Можливо, тільки Херсон знаходився у сильній залежності від торговельної кон'юнктури. Інші міста Криму мали певну економічну незалежність.
Укріплені монастирі IX—XV ст. виділяються домінуючим положенням храму серед інших будівель. На Південнобережжі до цієї групи пам'яток належать Ільяс-Кая, Панеа, св. Іоанна (?), Ай-Тодор (біля с. Малий Маяк), Пахкал-Кая та, певно, Ай-Тодор біля Ластівчиного гнізда. У Південно-Західному Криму до цього типу городищ можна віднести лише Пампук-Кая та Качі-Кальон (XIV—XV ст.). Найбільш ранні укріплені монастирі виникають на межі IX—X ст., деякі з них існують до кінця XV ст.
Городища сільських общин Гірського Криму (общин Готії писемних джерел) поділяються на поселення, обнесені стінами, укріплені загони для худоби, сховища, сторожові пости. На території укріплених сільських поселень та сторожових постів розміщувалися житлові та господарські будівлі X—XIII ст. Іноді під захистом оборонних стін знаходились й невеликі церкви. У XIII ст. городища общинників на території Гірського Криму майже повсюдно зникають.
Найчисленнішою групою фортець Південної Таврики є феодальні замки. Вони з'являються на межі XII—XIII ст. і знаменують собою перехід до розвиненого середньовіччя на території Гірського Криму. Основну роль в організації оборони відіграють вежі-донжони, які не характерні для общинних городищ. Внутрішньофортечну територію замків займають житлові та господарські будівлі слуг феодалів та дружинників. Тут же знаходяться невеличкі храми-каплиці, в яких нерідко влаштовують родинні усипальниці. Замки поділяються на дві основні хронологічні групи: пам'ятки кінця XII—XIII ст. та укріплення кінця XIV—70-х років XV ст. Замки XIV—XV ст. мають більш складну систему оборони (наприклад, замок Фуна). Замки поділяються на державні та приватні. В XII—XIII ст. у Тавриці будує замки провінційна візантійська знать, що отримала у володіння земельні наділи — пронії. Окрім приватних замків проніатів, у 60-ті роки XIV ст. фортеці будують князі (архонти) Феодоро, які намагалися укріпити кордони володінь. Замки мангупських князів поєднують у собі риси приватних та державних фортець, що несли вартову службу на кордонах князівства. Укріплення Комуни Генуї в Тавриці на початковому етапі колонізації також є державними замками. З другої половини XV ст., коли вся колоніальна система генуезців на Чорному морі переживає гостру кризу, починають споруджувати або купувати у Комуни (правління банку Св. Георгія) замки приватні особи — італійські сеньйори (наприклад, замок братів Гуаско Тасілі).
Окрім перелічених різновидів оборонних споруд, у Тавриці IX—XIII ст. існували загороджувальні стіни, що закривали проходи в окремі гірські долини та урочища: на Карабі-яйлі, між північною та південною Демерджі, біля підніжжя Еклізі-Буруна, на перевалах між урвищами Південнобережної яйли — Байдарському, Бузлукському, Тарпанбаїрському. Залишки таких стін відомі між Сююрю-Кая та Седам-Кая, біля печери Данільча-Коба та ін. Перевал з Байдарської долини в урочищі Кокія захищала стіна, про яку згадував П. І. Кеппен. Усі ці загороджувальні стіни викладені з буту насухо. В них можна вбачати сліди будівельної діяльності сільських общин, що намагалися створити колективну систему оборони від нападів кочівників у IX— XIII ст.
Наведений матеріал доводить, що у VI—XV ст. у Тавриці (у південній гірській частині та на узбережжі) існували три основні школи оборонного будівництва, які суттєво різнилися за архітектурою. Перша — провінційно-візантійська школа, що успадкувала принципи фортифікації попереднього часу. Ранньовізантійська фортифікація (VI—X ст.) значною мірою відрізнялася від фортифікації XII—XV ст. Якщо на першому етапі лицьові панцирі стін та веж переважно зводяться з тесаних блоків, то на другому етапі (у пізньовізантійський період) використовується лише бутова кладка. Друга — місцева будівельна школа (представлена пам'ятками IX—XIII ст.). Оборонні споруди сільських общин різко контрастують з фортифікацією візантійських фортець. Їхні стіни викладені з буту на глині або насухо. Ця техніка кладки походить, певно, з місцевої традиції та нагадує сховища перших століть нашої ери та фортеці Хозарського каганату. Третя — північноіталійська (генуезька), якій притаманна наявність аркатурних поясів та арочних карнизів з машикулями, що завершує донжони та брамові вежі. Активне будівництво фортець генуезці розпочинають з 40-х років XIV ст. і продовжують до 70-х років XV ст. /...../
Фортифікація та військова справа населення Гірського Криму залежали від розвитку тактики захоплення фортець та організації їх оборони. До кінця XII ст. тактика оборони укріплень будувалася на організації масової оборони від кочівників, які не мали облогових знарядь і не застосовували тактику прямого штурму. У XIII ст. з появою татаро-монголів, озброєних різноманітними знаряддями, які застосовували тактику прямого штурму фортець, змінюються тактика захисту та фортифікаційні споруди, розраховані тепер на організацію активної оборони з широким використанням кидальних машин. У другій половині XIV — першій половині XV ст. у Криму створюються найкращі зразки довогнепальної фортифікації. Період вогнепальної доби настає в Криму в другій половині XV ст., коли розпочинається перебудова деяких фортець з метою пристосувати їх до умов використання вогнепальної зброї, хоча вперше гармати під час штурму фортеці було використано ще у 30-ті роки XV ст. (штурм генуезцями Чембало у 1434 р.). У даному випадку можна говорити про деяке запізнення вдосконалення фортифікації щодо розвитку нової тактики штурму фортець.
З кінця XIV ст. спостерігається загальний процес посилення міцності укріплень, який продовжується і в подальшому. Зростає товщина стін та веж, споруджуються бійниці "підошовного бою" й бійниці з нішами, збільшується кількість веж з боку штурму, вдосконалюється захист входів (споруджуються захаби). Однак всі ці нововведення були незначними на загальному тлі технічної відсталості районів Гірського Криму порівняно із загальноєвропейською фортифікацією. У фортецях князівства Феодоро гармати не застосовувалися взагалі, а до 1475 р. використовувалися пристосування для кидання каміння. Навіть генуезці, які на морі вміли користуватися значними вогневими засобами, дуже повільно нарощували артилерійську могутність своїх фортець. Все це було однією з причин швидкого та легкого завоювання Криму турками у 1475р.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 14 окт 2014, 17:26 
Не в сети
Младший лейтенант
Младший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 02 окт 2009, 19:35
Сообщения: 364
Откуда: м.Кагарлик, Київська область
Східні ворота і надбрамна башта фортеці Гьозлев (Євпаторія) 18.12.2013 року

Изображение

Изображение

Изображение


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: Крепости Крыма
СообщениеДобавлено: 16 окт 2014, 22:06 
Не в сети
Старший лейтенант
Старший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 19 дек 2007, 0:45
Сообщения: 876
Откуда: Киев
О макете, который находится в этой башне, можно почитать здесь

Изображение


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 36 ]  На страницу Пред.  1, 2

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB
free counters