Украинский историко-фортификационный форум

relicfinder.info
Текущее время: 24 апр 2019, 19:48

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 140 ]  На страницу Пред.  1 ... 3, 4, 5, 6, 7
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 10 июл 2014, 19:13 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
ИзображениеИзображение


Гора Бозьова.
В горах при штурмі таких природніх укріплених фортифікацій, як укріплені піки та хребти, необхідно враховувати навіть такий чинник, як сонце, яке світить прямо в очі. На фотографії намагаюся показати, що із північного заходу у 1944-му гору Бозьову із 12 по 4 годину дня радянські війська атакувати просто немогли. В горах сонце набагато яркіше, ніж у рівнинних укріпрайонах.
Отож я особисто вірю ствердженню мемуарів, згідно яких радянські війська вели наступ проти угорців на хребтах із ранку до обіду, а після обіду із півночі на південь штурм гірських хребтів не проводився із-за засліплення сонцем.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 20 июл 2014, 21:56 
Не в сети
Рядовой
Рядовой

Зарегистрирован: 05 июн 2011, 21:27
Сообщения: 5
Откуда: ясиня
http://radikal.ru/fp/675127a9871d4b859389b21c73d40c90
http://radikal.ru/fp/7690060eb219498e8714d0cba67bdf36
http://radikal.ru/fp/5649b8dffbc44200a804989b87889ed0
http://radikal.ru/fp/d78ac370ada84e2ead83aa0b8831d965
ось фото скельного бункера в ясінях


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 21 авг 2014, 2:48 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
ИзображениеИзображение


На фотьці залишки окопної архітектури на горі Темнатік.
В нас виникло питання- чого окоп лише один і він виритий по вершині "лавового скосу"? Адже по всім правилам тактики він повинен роздвоюватись і пролягати як зверху, так і знизу скосу забезпечуючи захист особового складу як від вітру, так і від обстрілу.
ИзображениеИзображение
Відповідь на наші пошуки ми знайшли на сусідній горі. Тут відображено сніжний каркас. Штормові вітри, які панують на Карпатських вершинах, просто змітають снігові опади із вершини в "лавову уголовину". Отож якби був виритий окоп у цій уголовині, його просто заносило б постійно снігом.
Бойові дії в Карпатах велись осінню та пізньою осінню, гонведи планували держати тут оборону навіть взимку.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 14 май 2015, 11:08 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение

РОЗДІЛ 33.
Свидовицький хребет та демографія навкруги.
Багато написано про прорив радянських військ через Свидовецький хребет в обхід Ясіня або як тоді називали цей населений пункт Керешмезе. Із Вашого дозволу в подальшому я його так і буду називати.
Згідно військово-історичної науки, військових мемуарів та данних історичних музеїв радянські війська прорвали оборону лінії Арпада саме через Свидовецький хребет та полонину Германську. Зненацька. Повторю слово зненацька… а тепер це слово напишу із запитальним знаком- «зненацька»?
Хто небудь у вічній міській метушні просто подумав, як функціонує просте гірське село, як взагалі функціонує гірське життя окрім загального екзотичного ореолу, створеного туристами? Ми ведемо мову про осінь 1944-го, отже із позицій того часу і відштовхуємося.
По всіх без виключенню ущелинах-це рубка лісу. Насамперед це валка, складування кругляка і подальша обробка деревини на лісопильнях. Наші предки не були такими варварами як ми. Бездумна вирубка всього, що пахне деревом виключалась. Лісниками,єгерями та їх помічниками чітко визначались столітні стовбури для розпилу на дошки, хворі дерева та хмиз виносились із лісу для отоплення осель та приготування їжї, коптіння мяса та риби тощо. І виключно все тягли коні або воли, залишаючи тоненький слід на відміну від сучасності, коли важка техніка зносить пів гори, утворюючи страшенну ерозію грунту. Тобто я хочу сказати, що у всіх ущелинах був рух людей, і всі місцеві були в курсі, що і де робиться.
В горах дуже мало земель для сільгосп призначення. Лише де-не-де на схилах гір видніються полянки, на яких місцеві вирощують картоплю і подекуди кукурудзу із квасолею. Подекуди на ці участки треба дертись по два кілометри. Отож ці малі участки зумовлюють другий пункт нашої тези про вічний рух людей по горах та лісах.
Третя теза вічного руху- випасання худоби. До наших днів у багатьох гірських садибах корови являються «корміліцами» цілих сімей. У 1944-му у горах немали корів лише алкоголіки та ліниві. Корову треба 3 рази на день доїти ( напомнимо міським жителям, що молоко у супер маркетах не росте ), що автоматично зумовлює два цикла випасання- зранку до обіду та з після обіду до вечера. Тут два варіанта- бідні виганяють худобу, а це можуть бути крім корів також кози та воли у загальну череду на загальне сільське пасло, або другий варіант- особова випаска газдами, які мать по 5-6 голів худоби або більше по гірських схилах, дорогах та полянках.
Четверта теза вічного людського руху в горах-випасання баранів та овечок із козами в автономному режимі на полонинах. Десь там за хмарами. Якщо погода дозволяє, це може бути навіть із квітня по листопад. До прикладу в Рахові проводжання на полонину вівчарів- це національне свято. Полонина чітко ділиться на сектори для випасу худоби, там же її доять, варять бринзу і раз на 2 або 3 дня звозять сир за допомогою кінської вючки із полонини. Також треба сказати, що чабани міняються, одні із полонин спускаються, інші підіймаються.
П’ята теза-це заготівля ягід та грибів. Саме наприкінці літа та восени проходить найбільш інтенсивна заготівка грибів. Ожини, яфини, брусніки, трав на зиму. Тут вже люди із рюкзаками як мурахи, ходять кому куди і як заманеться. В основному вранці вийшли, у ввечері повернулись.
Тему про вічний рух людей в горах можна розмусолювати на декілька сторінок але я навіть не поглиблююся в такі теми як рибальство, мисливство, вихід в гори за мінералкою, експедиції групп біологів та геологів у найбільші глухомані, збір екзотичних квітів для ворожіння або продажу, тощо.
Отож робимо висновок, що хоча з точки зору для туристів в горах і на полонинах глушина і тишина, для гірського жителя це своє життя із своїм інтенсивним рухом як на Хрещатику, своїми правилами.
Тепер питання- як можна зненацька напасти на оборонні позиції Свидовецького хребта, коли ми проаналізували, що твориться навкруги у лісах? Кожна нормальна людина, побачивши радянських військових, зразу ж біжить у своє село до своєї оселі щоб захистити родину. А в селі угорські військові, які зразу ж сигналізують оборонців на хребтах? В кінці кінців як можна зненацька напасти на оборонні рубежі на самісінькому гірському хребтові , коли у бінокль видно навкруги все на десятки кілометрів?
Свидовецький масив із права ( зі сходу) обходить ущелина річки Чорна Тиса, із ліва (захід та північ)- ущелина річки Тересва. Всі без винятку підйоми на Свидовець починаються із басейнів цих річок. Села в горах-це села уздовж ущелин подекуди їх довжина сягає до 15 км, є моменти, коли одне село плавно переходить в інше. Любий рух військ через населені пункти зразуж фіксує розвідка і підіймає кіпіш на оборонних позиціях на хребті. Зправа від Свидовця полу колом тягнеться по ущелині населений пункт Керешмезе, який переходить плавно у село Чорна Тиса і упирається у перевал Околи, через який ми вже потрапляємо в басейн річки Тересви. Найвигідніший напрям атаки на Свидовець саме із цього перевалу, так як треба просуватись по хребту із мінімальним перепадом висоти. Виставивши на цьому перевалі мінімальний блок-пост, або просто секрет, який при появі радянських воїнів зчиняє галас, тріскотню та стрілянину, і цей звуковий гамір автоматично оборону на хребті приводить в бойову готовність, виключаючи несподівану атаку.
Рубіж Свидовецького хребта угорська 1-ша армія зайняла в результаті відступу із рубежа Делятин-Надвірна. Десь я читав, що відступ- ідеальний варіан закидування за лінію фронту розвідників та диверсантів. Не треба паритись, як перелетіти, перейти, переповзти, перепливти лінію фронту. Просто сидиш на місці, поки фронт відкотився, десь в хатці у гірській ущелині, де проходить дорога та залізниця і фіксуй, що, коли і куди рухається і передавай данні куди треба. До осені 44-го УПА із мадярами вже плідно працювали разом у цьому розвіднапрямку, що виключало «несподіваний штурм Свидовецького хребта». Люба підготовка до атаки на хребет, яка включає в себе підвіз техніки та резервів, викривався угорцями, я так думаю, ще на рубежі Надвірної.
А тепер ми дійшли , на мою думку, ще до цікавіших моментів. Басейн річки Тересва, який обходить Свидовецький масив із Заходу та півночі, є зоною компактного проживання німецьких переселенців. У 19 столітті Австро-Угорщина остро потребувала лісу а так як це був незаселений басейн, сюди переселяли австрійців, протягнувши сюда вузькоколійку.
Приведу до військові демографічні данні розташованих тут населених пунктів напередодні війни.
Усть-Чорна- 77 угорців, 795 німців, 34 русина.
Лопухів (Брустура ) 54 угорця, 266 німців, 1333 русина.
Німецька Мокра-47 угорців, 654 німця, 28 русинів.
Чого і казати, тут угорська і українська мови були великою рідкістю.
Ще раз підкреслюю, що в основному населення займалось лісозаготівлею та випасанням худоби на полонинах і інформацією про будь які рухи в цих лісах володіло абсолютною.
Дуже дивним здається, що радянська ідеологія ореолом героїчності обліпила прорив радянських військ лінії Арпаду через Полонини Свидовець та полонину Германську, а фактично через німецько-угорський анклав Закарпаття, де люба зустрічна людина підтримувала тогочасну владу і зразу ж видавала любого радянського солдата мадярам. І всю цю казочку назвала «Зненацька».
Совпаденіє? Я так не думаву.
Просто в черговий раз домагаюся довести, що угорці планово відступали, а радянська військово-історична ідеологія просування радянських військ вперед видавало за вдалу військову операцію.
Всі ми мислячі люди, отож і висновки робіть кожен сам.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 19 май 2015, 9:33 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
http://crnl.hu/tantargyioldalak/tortene ... /mo/22.pdf
В інтернеті по цьому лінку зявилась книга відомого угорського військового історика про армію угорців у 2-й світовій. Тут і про бронетехніку, і про лінію Арпада, і про військове та політичне керівництво Угорщиною під час війни. Прекрасно розуміючи, що насолодитись прочитанням данної книги на угорській мові, мові оригіналу можуть далеко не всі ( тобто майже ніхто), все таки рекомендую передивитись хоч би ілюстровані військово-історичні картинки, так як їх тут багацько і раніше вони ніде не зустрічались. На російській або українській версіях цю книгу знайти не довелось.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 25 май 2015, 9:29 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
РОЗДІЛ 37.
Прораховане відкриття лінії оборони та блок-посту 1944-го року на недіючому гірському перевалі.
Повертаючись одного разу пішки із чергового виходу до Грабівницького бункеру, ми сіли обсудити варіанти подальшого маршруту із Верхньої Грабівниці. Через Підполоззя виходимо до центральної трасси Чоп-Київ під самісіньким підйомом на Абранський перевал , а далі два варіанти- через гору Бодзьову до Яблунова, або ж інший- через усе село Абранка, далі підйом на гірське дефіле із подальшим спуском знову ж таки на Яблуново до зупинки електрички. Було обрано останній варіант, так як по ньому ми ще ні разу не топали.
Яким же був наш подив, коли ми протопали більше 6-ти км, а хати в селі Абранка все не закінчувалась. Хати тягнулись аж до самісінького підйому на гірський хребет.
Мандруючи по укріп районах Карпат, ми завжди себе ставимо на місце людей, які тут жили в 1944-му році. На данний момент ставимо себе на місце жителя села Абранка, який живе у самому кінці села. Якщо звідси на пряму горами до Волівця кілометрів 5, до села Яблуново 4 км, то логічніше було б проходити саме цю відстань, бо в ті часи автобусів та легкових машин не було. А по дорогах виходить, що треба 6 км іти по Абранці до трасси, 4 км через перевал до Нижніх Воріт, і 10 км до Волівця ще через один перевал. Навіть на конях це далекувато. А тут через гірський перевальчик трошки більше пішочком ніж годинку- і людина у Волівці.
Короче включаємо мозок і робимо висновок, що тут повинен був бути у 1944-му році діючий пішо-гужовий перевал через гірський хребет між селами Абранка та Яблуново. Виражаючись нашою фортифікаційною мовою цей перевальчик держав зв'язок між укріп районами Воловець та Підполоззя по найкоротшій дорозі. Це твердження автоматично дає цій дорозі статус військової, яку треба охороняти. І обов’язково ставити блок-пост на цьому перевальчику. Піднявшись на цей перевальчик, ми вже напевно знали, що шукати. І ми знайшли. Залишок ( квадратна яма в землі із земляними валами замість стін), по площі тягне десь 5 на 12 метрів. Не хватає лише деревинної криші у три накати. Зі східної сторони-два дверні проєми. Ми мислимо так- якщо два проєми-значить тут було скупчення людей. Два входи або виходи-для безпеки покидання данного бліндажу або ж блок-посту в разі небезпеки.
Дверні проєми тому виходять на схід-тому що це єдиний напрямок, звідки не може навіть випадкова міна залетіти у бліндаж при обстрілі. Із півдня-гора Бодзьова, із півдня-гора Кичера, із заходу- Абрамський перевал за 3 кілометра.
На данний момент тут маленьке поле і випасається худоба із села Яблунів. До нього тут всього навсього 2 км. Якщо в когось виникне бажання тут побувати, запитайте любого місцевого, де ж тут пасло на хребтові і любий в Яблунові вкаже Вам це місце.
Згідно опису тутешніх подій, восени 1944-го фронт тут на деякий час стабілізувався. Дивимось в бінокль. Як же тут могли бути розташовані угорські та радянські війська, виходячи із тактичних міркувань?
Достеменно відомо, що угорці утримували гору Бодзьову, із чого виходить, що по бічному гірському хребті строго на північ вищеописаний блок-пост був видвинутою передовою позицією.
Дивимось у південному напрямку. Прив’язуємось до Абранського перевалу. Перевал-це мінімальна висота пересікання гірського хребта дорогою. Цей хребет назви немає, але він плавно переходить в хребти Мала та Велика гранки, утворюючи тактичну лінію оборони. Вирогідніше за все тут і розмістились радянські війська.
Висуваємось на північ, щоб піднятись на хребет. І за пів кілометра натрапляємо на опорний пункт. Чий він був, визначаємо по залишкам входу у бліндаж. Дверний прохід дивиться строго на північ. Тобто у свої тили. Однозначно робимо висновок, що тут були радянські війська.
Стоп. Це-дивовижно. Якщо хтось більше від нас ходить по оборонних спорудах лінії Арпада, або ж дереться по гірських хребтах, поправте мене, але польова фортифікація радянських військ- явище дуже рідкісне в нашій місцевості. Максимум, що ми знаходили на місцевості- це окопи довжиною по 10 метрів, або ж широка яма для кулеметного розрахунку. Супротивна ж сторона-мадяри, обкопали всі без винятку гірські піки та хребти, створюючи захист для свого особового складу до максимуму і вище.
Я думаю, суть не в тому, що радянська сторона не берегла своїх солдат, а в тому, що банально не хватало саперної підтримки. Уважно читаючи мемуари учасників тих подій, робимо висновок, всі саперні підрозділи були задіяні у налагодженні комунікацій в себе у тилу, або нейтралізації угорських інженерних загороджень, мінних полів тощо. Практика показала, що для гірської війни інженерно-саперне забезпечення потребує в три рази більше роботи, ніж на рівнині.
Степан Степанич у свої 12 років зробив висновок, що у школі потрібно вчитись. Володіючи навіть поверхносними знаннями по закономірностям, можна «вичислити» місцезнаходження бункерів, блок-постів, або ж цілих оборонних ліній, аналогічно тому, як французькі астрофізики прорахували і відкрили планету Нептун завдяки закономірності у русі планет за допомогою математичного апарату.
Аллелуя, браття та сестри во форумі, до нових постів! Дякуємо за увагу!


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 03 июн 2015, 8:22 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
РОЗДІЛ 31.
Функціонування позахмарних опорних пунктів лінії Арпада у 1944 році.
( частина 1).
Одного літнього прохолоднього вечора сидячи біля вогню високо в горах, ми попробували створити картину функціонування взводних та ротно-опорних пунктів на полонині Боржава у 1944-му році. Якось же солдати тут жили, щось робили, їх забезпечували. Лінія Арпада працювала як велика злагоджена машина.
На хребтах та гірських піках оборонні лінія Арпада вибудовувалась виключно на польовій фортифікації. Будувати бетонні бункери тут не доцільно. І дорого. На Карпатських полонинах товщина вулканічного грунту становить до 30 сантиметрів. Грунт чорний як попіл, вітер його не розвіює завдяки утримуванню коренями трави та кущів. Де скали оголяються, там каміння підпадає під ерозію дощем, снігом, вітром, великим перепадом температур і розколюється на маленькі кусочки. Це характерно для району Свидовецикого хребта та Чорногорського массиву. Ми аналізували бруствера на окопах в укріп районах ущелин та на хребтах. В укріп районах ущелин здебільшого на бруствер окопів ішов камінь маленької фракції, тобто розбитий відбійним молотком. Де-не-де зустрічається буд-цільні каміння, кілограм до 10-15, щоб його могла підняти людина. Тут вже люди працювали вручну, розбиваючи скали. На гірських хребтах вся фортифікація вибудовувалась виключно вручну.
Добре. Вибудували гонведи опорний пункт. Маленьке містечко на вершіні гори, яке зарито у скалах. Сюди все без винятку треба доставляти- воду, їжу. В кожному опорніку обов’язково потрібно тримати чергову грубку із вогнем, теплий бліндаж, де завжди є окріп у казанку, де можна відігрітись та сьорбанути гаряче, тому що в горах нуль градусів не рідкість навіть посеред літа. Це потребує постійну доставку лісу. Лісу, який зрубаний там десь внизу, за 3 кілометри. Та і дерева треба рубати не ковровою вирубкою, тому що тоді район вирубки зафіксує авіа розвідка супротивника і нанесе удар штурмовиками, а вибірково на порівняно великій площі.
Щоб краще зрозуміти суть функціонування захмарного блок-посту, прийшлось почитати хроніку першої світової, та продивитись документалки про першу світову. Підйомний груз для взводу або роти для достатнього самозабезпечення становить тижневу норму. Тижнева норма самозабезпечення-це той максимум, який можна підняти на свої плечі, завючити на коні та ішачки і вилізти на гірські піки. Це правило діяло, наприклад, у часи 1-ї світової на Італійському фронті. Роти на гірських хребтах мінялись щотижня. Думаю, що у ДСВ навряд чи правила змінились, так як на стороні угорців воювало багато ветеранів Першої Світової, які мали досвід гірської війни на тому ж таки Італійсько-Австро-Угорському фронті.
На мій погляд, щотижнева ротація високогірних блок-постів повинна була бути ще із однієї причини- психологічної. Одноманітність обстановки, навколишньої панорами, одноманітний гул вітру-неабияк давить на психіку людини. Скільки не приходилось ходити в гори, якщо зупинялись на одному місці із наметом, туристи витримують максимум два дні. Спочатку все прекрасно-романтика, прекрасний навколишній вид довкілля, багаття, ліс. Через добу ситуація міняється. Їжею із багаття переїлись, навколишні чагарники обійшли, нічний холод тіло пощипав, хочеться або зміни обстановки, або додому до привичного комфорту.
Екзотичні варіанти, коли із наметом на одному місці можна провести декілька днів, поки не закінчиться горілка із вином, не розглядаю.
Три роки тому прийшлось поспілкуватись із одним кентом, який відкинувся із неромантичного місця, відсидівши 5 років. Щось по п’яні вкрав у селі, а коли на наступний день протверезів, вирішив вшитись у гори. Тиждень протримався на своїх харчах, ще два тижні тирив хавчик від туристів, які із палатками відпочивають, а ще через два тижні напів збожеволівши сам побіг у райвідділ здаватись.
Воїни УПА тримались у Карпатах роками, і нічого. Факт фактом, але вони були реально партизани, багато переміщались, міняючи обстановку, міняючи схрони. Це трошки не та ситуація, коли треба сидіти на стаціонарному блок-пості високо в горах, подеколи і тиждень при нульовій видимості із-за хмар при ураганному вітрі.
По суті на блок-постах гірських піків можна крім навколишньої розвідки можна просто зайнятись лише довбанням камінням та покращенням фортифікації своїх оборонних позицій. Іншого заняття тут просто немає.
Не дарма структура взводу- три відділення, структура роти- три взвода. Любий командир любого підрозділу розбиває своїх підлеглих на 3 частини. Одна частина несе бойове чергування, друга- хозяйственні роботи по благоустрою, третя- отдих. Це ідеально-штатна ситуація.
В горах трошки по іншому. Та і гідно досліді місцевості розподіл по стандартному штату підрозділів трошки незрозумілий, наприклад такий факт, що гірські хребтові підйоми як на ротно-опорний пункт гори Бодзьова, так і на ротний упорнік гори Темнатик має окопчики довжиною до 10 метрів після кожного тактичного підйому. Угорські гонведи були поділені по 2-3-5 чоловік і розкидані по горах, щоб фіксувати любий рух людей.
Попадались мені в інтернеті конспекти офіцерів угорців 1944-го року. В них найменша структурна одиниця- секрети по 2-3 солдата, секрети зводились в малі караули, малі караули зводились у великі караули, великі караули у караули відділення, відділення-у взводні караули, взводні-безпосередньо зводились в ротно-опорний пункт. Кількість секретів та караулів диктувалась необхідною кількістю перекриття тактично вигідних напрямків. Тут вже рота могла поділятись на 4-6 взводів із мінімальною чисельністю особового складу.
Згідно вимог військових інженерів до листопаду 1944-го теплими бліндажами із грубками повинні були бути забезпечені структури вище так званого «малого караулу». Але як відомо до листопада Закарпатські Карпати вже були взяті воїнами 4-го українського фронту, і ці бліндажі не були побудовані.
Розкажу про один кумедний випадок. Видирались ми із Степан-Степаничем на упорнік гори Плай( там де метеостанція) із Волівця. Захотілось нам перекусити метрів за 300 до вершини. Ми відійшли із дороги на хребет, щоб кращий був обзор навкруги. Вже підкріпились, коли збагнули, що сидимо у траншеї. Роки своє зробили. Траншея майже засипана, але це траншея. Ми пішли по ній, зробили коло і повернулись в початкову точку. Так завдяки бажанню перекусити із місця, звідки прекрасний круговий огляд, було відкрито черговий взводно-опорний пункт, який майже стер із лиця землі його величність час. Кількість опорних пунктів та залишків окопів вражає. Гори всюди перериті.
До цього моменту ми ломали голову над штатними структурами угорських підрозділів, де поняття рота- це особовий склад в горних опорніках від 30 чоловік ( в який може входити до 4-х взводів) до штатної роти в 350 чоловік гарнізону укріп районів ущелин. Ця різниця зумовлена особливостями місцевості та забезпеченням виконання поставлених завдань.
Робимо висновок, що в гірській війні штатна структура армійського підрозділу угорців диктувалась виключно згідно вимог поставлених завдань, а не із-за недокомплекту особового складу. Також дозволю зробити другий висновок, що найймовірніше гарнізони гірських піків мінялись щотижня, тобто ротація проходила кожні 7 днів. Або 7 днів плюс-мінус два дня для рваного графіку, щоб ворог не міг передбачити дії і під них щось планувати нехороше.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 05 июн 2015, 8:10 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
РОЗДІЛ 33.
Функціонування позахмарних опорних пунктів лінії Арпада у 1944 році.
( частина 3).
В один із чергових виходів в гори викарабкавшись на гору Темнатик біля Волівця за три кілометри вдалині ми побачили чорні крапки-силуети на полонині. Рухались вони незрозуміло- то вистроїлись по стежці, то розсипались у всі сторони, то рухались вперед, то несподівано назад, одним словом броунівський рух. Невже уже із ранку туристи «натріскались»?
Через годинку підійшовши до того місця, побачили, що це табун коней пасеться із попутаними передніми ногами. Приблизно так все тут виглядало в ті часи, які описуємо, тобто в 1944-му році.
А ще в реаліях коники- це не тільки забезпечення позахмарних блок-ростів, це і м'ясо, це і молоко, також це незмінні вартові, тому що вони набагато скоріше відчувають приближення або звірів, а як варіант і людей.
Розташувати війська на гірських вершинах та хребтах-це добре. Але треба ж їх якось і забезпечувати. Пропоную поміркувати, як же могли забезпечуватись гірно-стрілецькі підрозділи.
В угорців всю ДСВ була проблема із механізацією. Особливо колісною. У 1939-му Угорщина почали створення 3-х армійських структур, які у 1940-му вже «освобождали» Трансильванію. Піхота та гусари. Багато піхоти, багато гусарів. 600 тисяч особового складу. Море піхоти та море гусарів.
В 1942 році на вимогу німців угорці 2-гу армію направили на кривулю Дону, попередньо згрузивши туди до 65% своєї механізації. Армія була розбита і все залишилось біля Дону.
До 1944-го року знову вдалось створити мотопіхотні та танкові підрозділи і частина із них приймали участь в наступі у Галичині весною 44-го. Радянське командування стягнуло на цей напрямок із данного участку фронту всі протитанкові засоби та танки і як наслідок в угорців 1-ї армії було вибито із ладу 80% механізації. Просування угорців в Галичину зупинилось і почався їх логічний відступ до предгіря Карпат. Прифронтові склади мадярів дістались радянській армії, тому що просто не було чим вивезти запаси. Вже із травня угорська 1-ша армія почала перебудовувати своє логістичне забезпечення. Логістика майже повністю зробила опору на залізницю та в’ючних тварин.
Окунемось в атмосферу 1944-го року. Павутиння вузькоколійок обплітає всю територію як Закарпаття, так і Карпат. Подекуди вузькоколійки виходять навіть на полонини. Вони присутні в кожній великій ущелині. 90% забезпечення при будівництві укріпрпйонів лінії Арпада проходило залізницею. На мою думку, основні бази та склади забезпечення були розміщені в гарнізонах укріп районів ущелин. Цей висновок випливає із того, що упорніки на гірських піках, які ще називали «башні», прикривали прохід в тил укріп районів. Та і по суті такі ключові позиції життєдіяльності як шпиталі, ветеринарна служба, ковальські майстерні по залізній логіці повинні розміщатись в ущелинних укріп районах.
Із літа 1944-го року тили забезпечення угорців у Карпатах опирались на три складові- залізниця, вози та вючка. На колісному грузовому транспорті забезпечення були лише деякі служби, як наприклад польова пошта та вивіз поранених та померлих.
Після Тріанону Угорщині майже заборонили індустріалізацію. Країна майже повністю перейшла в аграрний сектор. До ДСВ країна була переповнена волами, осликами, ішачками і звичайно кониками. Попрошу не сміятись із цього факту, але в потрібний момент в 1-шу угорську армію мобілізували потрібну кількість тварин для тилового забезпечення гірського театру військових дій .
Перша угорська армія із самого початку свого створення створювалась як гірська для війни в Карпатах, і проблем при веденні бойових дій мала на порядок менше як 4-й український фронт, який йому протистояв. Саме цим і зумовлено вдалі дії угорців у першу частину літа 44-го при веденні бойових дій в горах. Продивляючись хронічку літа 44-го бачимо, що угорці всюди ідуть в горах, маючи на собі лише найнеобхідніше-карабін, плащ-палатку, флягу для води, боєкомплект, шинель. Поруч із гонведами-навючені коні, які несуть все необхідне. Натомність піхота 4-го укр. Фронту у вещ. Мішках тягне артилерійські снаряди до гармат і чомусь у всіх мемуарах полководців це видають за героїчний вчинок. Але ж по факту якщо піхота на своїх плечах тягне все за собою, на мою думку це говорить про катастрофу в системі забезпечення військових фронтових підрозділів.
4-му укр. Фронту прийшлось зупинитись і міняти свою структуру тилового забезпечення. Солдати виготовляли гірське спорядження, навчались вючці тощо. Практика доказала, що стандартний рівнинний фронт в горах воювати не може. В терміновому порядку 4-й укр. Фронт переорганізовували для ведення бойових дій для гірського театру військових дій. Невдячне діло натискати «копіровать-вставіть», і використовувати твори інших людей, але із Вашого дозволу я це зроблю і приведу уривок із книги Гречка «Через Карпати», так як цей коротенький уривок проситься сюди і багато чого пояснює.
«Артиллерийские и танковые части наряду с изучением вопросов тактического использования артиллерии и танков в горно-лесистой местности, особенностей стрельбы в горах, разведки и выбора позиционных районов для артиллерии и маршрутов для танков большое внимание уделяли практической проверке проходимости и тренировкам по подъему артиллерии и танков на высоты. В артиллерийских полках одна из 76-мм батарей перевооружалась на 120-мм минометы. В некоторых дивизиях по одной батарее истребительно-противотанковых дивизионов было перевооружено на 107-мм минометы.
Одновременно с занятиями в дивизиях и полках проводились различные специальные сборы — разведчиков, наблюдателей-корректировщиков, проводников, снайперов, водителей, связистов, ездовых, механиков-водителей и других специалистов.
Во всех частях и соединениях 4-го Украинского фронта шла большая работа по всесторонней подготовке к действиям в горах средств связи, артиллерии, минометов, танков, транспорта.
В частях и соединениях 1-й гвардейской армии была проведена большая работа по переводу значительной части транспорта на вьюки. В некоторых частях полковая артиллерия получила горные орудия на конной тяге. Станковые пулеметы, ружья ПТР приспосабливались для перевозки на вьюках. В дивизиях было организовано изготовление вьючных седел, гвоздей, волокуш. Например, бойцы 330-го гвардейского стрелкового полка 129-й гвардейской стрелковой дивизии сделали 53 вьючных седла. При этом личный состав проявлял большую инициативу и изобретательность.
В артиллерийских частях этой же дивизии изготовляли блоки, лебедки, лямки, тормоза для орудий, т. е. все необходимое для передвижения пушек в горных условиях. Конский состав был заново перекован. В этой дивизии, как и во многих других, создавались специальные горновыочные роты.
Всесторонне готовились и специальные подразделения дивизий. В частности, в саперных подразделениях был подготовлен саперный инструмент — пилы, кирки, щупы, а также взрывчатый материал. С личным составом проводились усиленные занятия по разминированию местности в условиях гор, постройке мостов, разграждению лесных завалов и т. д.
Разведывательные подразделения снабжались компасами, веревками и кошками для восхождения на горы. Для стрелковых подразделений также были изготовлены кошки. Все личное снаряжение бойцов облегчалось и подгонялось для удобства действий в горах.
Особое внимание обращалось на организацию питания и доставку боеприпасов. Например, в 276-й стрелковой дивизии весь гужевой транспорт полков, спецподразделений и отдельная гужевая рота были переведены на вьюки. Санитарные роты получили достаточное количество волокуш. Автотранспорт оборудовался дополнительными тормозными устройствами, снабжался канатами, лопатами и другим инструментом. На изготовление предметов горного имущества мобилизовывались все войсковые мастерские и инженерно-саперные части. В результате войска своими силами в течение 1–1,5 месяца изготовили до 70 процентов горного снаряжения и имущества. Это были упрощенные конструкции вьюков, приспособление обыкновенных седел для навьючивания мин, специальные вьюки для перевозки мин, кошки упрощенного типа, лебедки и вороты для втаскивания орудий на крутые горы тракторами или вручную.
Части обеспечивались индивидуальным горным снаряжением, вьючными кухнями, термосами, ведрами. Особое внимание уделялось обеспечению стрелковых рот, которые в среднем имели по 3–4 вьючные лошади, одной вьючной кухне или по нескольку термосов и ведер для варки пищи. Ротные повозки приспосабливались для движения по горным дорогам и тропам.
Все боевые обозы частей переводились на вьюки, волокуши. Благодаря этому вьючный обоз стрелкового полка мог поднять пулеметы, минометы, 1 б/к боеприпасов и 1 суточную дачу продовольствия.»


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 10 июн 2015, 13:51 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
Із Вашого дозволу прокоментую уривок із книги Гречка "Через Карпати".
351-я стрелковая дивизия основными силами наступала на Ганковицу и частью сил на железнодорожную станцию Оса. На пути продвижения дивизии стоял сильно укрепленный населенный пункт Красна Долина. Части дивизии обошли Красна Долина с севера и юга и в течение пяти часов атаковали противника, который яростно сопротивлялся, то и дело переходя в контратаки. Успеху боя способствовали храбрость и находчивость артиллериста старшего лейтенанта В. И. Богданчикова. Во время одной из контратак гитлеровцев наши бойцы залегли под сильным огнем противника. В этот момент Богданчиков заметил впереди атакующей цепи фашистских солдат немецкого офицера и метким выстрелом сразил его. Воспользовавшись замешательством гитлеровцев, Богданчиков поднялся во весь рост и с возгласом «Вперед!» увлек в атаку пехотинцев. Гитлеровцы обратились в бегство. Населенный пункт Красна Долина был освобожден. В этом бою противник понес большие потери в живой силе. Наши части захватили обоз из 200 подвод, 60 автомашин, много военной техники, крупные склады с военным имуществом
Про населений пункт "Красна Долина" я вже писав.
Тепер далі по тексту є слова про німецького офіцера. Але тут на 200 кілометровому фронті оборону держали виключно угорці.
На приведеній фотографії хребет-урочище Красна Долина. Частина Карпатських хащів, куди і пішки вилізти важко. Представляю по ходу які очі були у радянських солдатів, коли вони на вершині цього хребта побачили 200 підвод, 60 автомашин, багато військової техніки і на довершення великі склади із військовою амуніцією. Автор книги, тобто той "штабний негр", який писав цю частину книги Гречка, явно перефантазував навіть в рамках комуністичної ідеології.
Совпаденіє? Не думаву!


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 30 июн 2015, 10:45 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
На данній світлині залишки нововідкритої укріпзони на одному із бічних хребтів гори Темнатик у Воловецькому районі на полонині Боржава. Вихід в гори був здійснений на Зелені свята на початку червня. Згідно плану "експедиції" ми планували дослідити центральний хребет полонини, але як видно із фотографії, поверх цього хребта проходила активна грозова діяльність, і прийшлось зкоректувати маршрут в сторону гори Темнатик, де ми обійшли всі бічні вершини та маленькі хребти. Констатуємо, що абсолютно на всіх (!) бічних хребтах та бічних вершинах полонини Боржава є залишки польової фортифікації лінії Арпада.
Також для колоритності нашої "експедиції" в ці перші дні червня ми попрощалися із зимою, покатавшись на плащ-палатках на останніх залишках снігу в ущелинах, які видно на фотьці на задньому плані.
Далі на основі цієї "експедиції " із Вашого дозволу прокоментую один із уривків книги Гречка "Через Карпати".
"Всего же на оборонительной линии Арпада только в границах 4-го Украинского фронта противником было построено 99 опорных пунктов, 759 долговременных железобетонных сооружений, 394 дерево-земляных сооружения, 439 открытых огневых площадок, 400 км траншей и стрелковых окопов, установлено противотанковых и противопехотных препятствий (рвов, эскарпов, завалов и т. д.) протяженностью 135 км[41].

При этом следует отметить, что полоса обороны противника в пределах главного хребта, имея глубоко эшелонированные мощные укрепления на основных направлениях, по фронту не являлась сплошной укрепленной линией. Считая, очевидно, линию главного хребта вне основных дорог недоступной для значительных масс войск, противник не укреплял заранее его промежутки. И только под воздействием наших войск, устремившихся к Карпатскому хребту на широком фронте, и прежде всего в обход укреплений на основных дорогах, противник вынужден был в спешном порядке, уже в ходе боев, возводить укрепления полевого типа и строить заграждения на отдельных промежуточных участках по главному хребту".
Те, що лінія Арпада є однією непреривною лінією оборони без проміжків-це аксіома і не потребує пояснень, по крайній мірі для таких практиків як ми.
Згідно першого абзацу всього-навсього на 10-ти кілометровому участку лінії Арпада по результатах наших дослідів ми по факту констатуємо за 15 опорних пунктів. Як їх на всьому участку 4-го українського фронту в 200 км нарахували лише 99 штук-для нас дуже велика загадка.
Час від часу на полонині яфинові кущі випалюють, щоб воно відновилось новими паростками і через два роки давали супер врожаї, адже місцеві по великому рахунку лише ягодами можуть тут заробити на життя. Після таких пожеж полонина чорніється як місячний пейзаж на десятки гектарів. На цьому пепелищі оголяється земля і чітко видно залишки ліній окопів лінії Арпада. Бачачи реальну довжину окопів, про твердження , що їх загальна довжина становила лише 400 км, нас розбирає сміх. Ми із впевненістю стверджуємо, що довжина окопів на Закарпатському участку лінії Арпада становить до 1,5 тисяч(!!!) кілометрів по самим скромним підрахункам.
Ми пофотографували ці довгі лінії окопів із наміром викласти на данному форумі, але по дорозі на траверсі гори Плай Ваш покірний слуга підслизнувся на мокрих камнях і гепнув собою, внаслідок чого фотік зірвався із карабіну (він завжди висів на шиї) і покотився долі схилом. Важкуватий був фотоаппарат, фотьки на 4 гіга тягнули. Ми не кажемо, що його потіряли, він просто десь пасеться на полонині, може восени його знайдемо. Отже фотографій загального виду довжини окопів опорних пунктів наразі немаємо, але думаємо вже найближчим часом все наверстаємо.


Последний раз редактировалось stepan 01 июл 2015, 8:34, всего редактировалось 1 раз.

Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 30 июн 2015, 14:49 
Не в сети
Полковник
Полковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 15 авг 2007, 19:37
Сообщения: 4317
Откуда: Город-герой Киев
Степане, дякую за Ваші розповіді й дослідження!

_________________
Memento quia pulvis est...

Не стоит иметь дело с людьми, у которых слишком гибкая совесть.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 01 июл 2015, 8:25 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
РОЗДІЛ 32.
Функціонування позахмарних опорних пунктів лінії Арпада у 1944 році.
( частина 2).
Для нормального функціонування організму гірського стрільця потрібно декілька матеріальних базових речей, які приймемо за аксіому. Перерахуємо їх.
Перше- боєкомплект.
Друге-сон.
Третє-вода.
Четверте-їжа.
Боєкомплект солдат носить із собою. Завжди і обов’язково.
Виспатись можна сидя, стоя або ж просто припершись до скали.
Без їжі можна протягнути довгенько, на крайній випадок ловлячи польові миші, ящірки та змії прямо на вершині гори.
А от із водою питання досить проблематичне.
Всі криниці знаходяться нижче вершин та хребтів. Це зрозуміло-із вершини гори вода витікати не може, тому що силу тяжіння ще поки що ніхто не відміняв. Порода всередині гори утворює водяні жили, де під дією сили тяжіння вода просочується донизу і виходить із гори через «нору» назовні у вигляді криниці. Із гірських вершин до криниць треба опускатись ох як далеко!
Частино цю проблему угорські гонведи вирішували двома способами.
Перший- збір падаючого дощу.
Другий- пробували вирити маленькі колодязі в опорних пунктах гірського дефіле.
Опорні пункти розташовувались по такій системі на гірському хребтові - обовязкові опорні пункти на гірських піках та вершинах і опорні пункти в гірських дефіле ( впадина хребта між вершинами). Колодязі на гірських дефіле виривались із надією, що копальники натраплять на водяну жилу, яка іде із вершини. Вірогідність накрапляння на жилу-не більше 10%.
В горах також є цікава особливість, яка залежить від дощів ( точніше від кількості опадів). Якщо весь час падають дощі- воду для пиття можна знайти і біля вершин у виритих рівчаках, якщо ж дощу певний час нема, то всі криниці біля вершин пересихають. Чим довший період засухи, тим далі від вершини пересихають струмочки, тим нижче треба опускатись із вершини за джерельною водою. Так як нерозумно стійкість оборони ставити в залежність від погоди, внизу на схилах гори знаходились потужні струмки, які течуть круглий рік, і біля них виривались додаткові опорні пункти. Приклад-опорний пункт на виході на полонину Боржава із станції Занька попід горою Темнатик.
Я вважаю, що дослідник, якщо щось описує, насамперед повинен це провірити на собі. Тоді опис процесу іде із середини на основі пережитих відчуттів. Реальність наближаємо на чуттєвому рівні. Вирішено було поставити два досліди- скільки можна протриматись без води( в розумних рамках звичайно), і скільки води випиває людина на гірській вершині в сонячний серпневий день (точніше за добу).
Угорські гірські стрільці звичайно ж не сиділи на місці- рили та покращували окопи, випасали конів та займались ще багато чим. Взявши із собою відро та чесалку на ягоди, щоб імітувати робочу діяльність і просто провести час із пользою для діла, видерся я на хребет між горами Великий Верх та Стій. День видався дуже душний, сонце пекло немилосердно. Із 11-ї години, як скали нагрілись, все взагалі перетворилось на пекло, на термометрі- плюс 38 градусів. Мій організм витримав до 16 години. Далі вже важкувато почав рухатись язик, так пересохло все в горлі, свідомість і рухи почали тормозитись, як після півлітра, і мене все дратувало- і сонце, і гори, і трава, абсолютно все. Висновок-без води гірські стрільці не зможуть протриматись і одного дня. Уточнюю-якщо це серпневий сонячний день. Найгірший варіант.
У другому досліді, щоб виявити, скільки же води потрібно людині на добу у цих горах, прийшлось прийняти участь через тиждень. Умови були ті самі. Але на термометрі-плюс 41. Мене важко чим небудь здивувати, але результат-8 літрів випитої води за добу-говорить сам за себе.
Але це не все. Більшість випитої води вийшла через шкіру у вигляді поту, все тіло було покрито сіллю і чесалось. І навалилась втома. Два кілометри пройшов-і приліг покимарити хвилин двадцять, знову два-три кілометри пройшов-знову приліг покимарити. Це гірський фізіологічний феномен і річ ось у чому.
Дощ падає на гори і виходить струмочками із його схилів. особливість структури гірської породи Карпат заключається у тому, що чим вище в гори, тим менше солі у породі, а як наслідок чим вище джерело в горах, тим менше в ньому розчиненої солі. Випиваючи воду із високогірного джерела, вона нам здається вкусною, тому що вона безвкусна, майже дистильована. Ця вода просто не може компенсувати людському організму сіль, яка виводиться за допомогою поту, а в горах потовиділення дуже інтенсивне, за добу організм може втратити до 50 грамм солі. Виходить замкнуте коло- чим більше в горах людина потіє, тим більше втрата солі організмом. Тим більше хочеться пити води, яку набрали із гірського джерела, яка без солі. І настає такий момент, коли швидкість відновлювальних функцій в організмі падає і на людину накидується втома. Смертельна втома. Хочеться лише спати. Хоч 10 або 15 хвилин. І так через кожні 40 хвилин.
Вихід один- або підсолювати воду, взяту із високогірного джерела, або ж пересолювати їжу. Бували в моїй практиці випадки, коли просто йдучи гірським хребтом, натрапляв на группи туристів, які серед білого дня всі спали. Скопом. Звичайно ж запитую, як настрій, звідки путь-дорожку тримаєте. Якщо группа в треккінгу вже на полонинах по 4-5 днів підряд і на всіх натрапляє втома кожну годину, рекомендую їм випити соленої води, почекати пів годинки, поки вона усвоїться і піти далі. Допомагало.
Із вищеописаного робимо висновок, що у раціон гірських стрільців добавлялись підвищені дози солі, їжа повинна була бути обов’язково сильно підсолена. А ключовою проблемою номер один на гірських блок-постах є забезпечення питною водою.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 27 июл 2015, 14:26 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
Загальний вигляд укріпрайону Синевірська Поляна оборонної системи лінії Арпада із півдня на південь із гори Ріжок полонинної системи Пішконя. На мою думку, данний укріп район опирався на дві панівні висоти- навпроти на фотьці гора над Синевірським перевалом та гора Ріжок, із якої зроблено фотографію.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 29 июл 2015, 13:46 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
Фотографія Колочавського укріп району в південному напрямку із полонини Пішконя.
Вертикальною білою стрілкою вказано розташування музею лінії Арпада в селі Колочава. Всі історики саме це місце подають як місце розташування укріпрайону. Сперечатись із спецами не буду. Їм із погребу видніше. Але в мене свій варіант.
Музей в Колочаві поданий, як бункер-шпиталь. Та і розташований він на вході в ущелину, яка веде на південь між хребтами. Зазвичай в лінійній ущелині мадяри вибудовували лінійні системи оборони у вигляді підкови із основою в ущелині і підйомом на обидві сторони в сторону нападаючого так, щоб радянські війська попадали у вогняний мішок. "Вогняна підкова" створювалась на основі взводно-опорних пунктів. Шпиталі та кухні розташовувались в глибокому тилу перед останньою лінією оборони. А тут раптом вхід в ущелину-і шпиталь. Щось тут не теє. Але місцевим не довіряти не маю основи.Побродивши пішки Колочавою, підкреслюю!!!, саме пішки по бічним вуличкам, натрапили на місця, де бетонні піраміди групами розкидані по струмках, дворах, вмуровані в дамби та півниці. Роздивляючись на вкруги констатую, що саме в цих місцях найменша відстань по рівному місці між протилежними кряжами ущелини. Саме їх я і намалював пунктиром, як лінії оборони данного укріп району. Отож маємо в Колочаві укріп район не звичайної лінійної ущелини, а укріпрайон під тактичною назвою "Т-образна ущелина", де образно кажучи ножка букви Т- вихід на південь, а шляпка- напрями на Усть-Чорну в одну сторону і Синевір- в іншу. Звідси висновок, що сам укріп район розміщався в селі Колочава, що абсолютно нетипово для оборонної системи лінії Арпада, укріп райони якої розташовувались поза населеними пунктами. Тоді музей-шпиталь становиться на своє місце як остання лінія оборони в південному напрямку на угорську рівнину.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 29 июл 2015, 20:48 
Не в сети
Лейтенант
Лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 28 авг 2007, 21:36
Сообщения: 527
Откуда: Київ
stepan писал(а):
[/url]
Шпиталі та кухні розташовувались в глибокому тилу перед останньою лінією оборони. А тут раптом вхід в ущелину-і шпиталь. Щось тут не теє.


Що стосується шпиталів та кухонь, то у Соймах є кухня, а в Ясіня і Свидовці - шпиталі. Звісно не на самій передовій, а десь за півкілометра.

stepan писал(а):
Звідси висновок, що сам укріп район розміщався в селі Колочава, що абсолютно нетипово для оборонної системи лінії Арпада, укріп райони якої розташовувались поза населеними пунктами. Тоді музей-шпиталь становиться на своє місце як остання лінія оборони в південному напрямку на угорську рівнину.


Теж не факт. В Ясіня лінія оборони проходить по середині селища.

_________________
Punks Not Dead


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 30 июл 2015, 13:39 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
На фотографії село Колочава, в якому дуже розкидані по присілкам забудови. Коментар нижче.
Питання про розташування шпиталів на лінії Арпада пропоную поділити на дві складові згідно правил надання медичної допомоги пораненим. За кілометер від переднього краю може бути розташований медицинський бункер ургентної (термінової) допомоги пораненим , в які функціонально входить зупинка кровотечі, перевязка,стабілізація стану пораненого та всі медичні маніпуляції без оперативного(хірургічного) втручання. Такі бункерочки могли бути навіть в кожній оборонній лінії. Але основний шпитальний бункер, де проводяться операції, реанімаційні дії після агонійних шоків, тощо- лише один і знаходиться він перед останньою лінією оборони. Шпитально-кухонний комплекс, як я його називаю, розташований в одному узлі і цьому є причина- саме в цих місцях вириті колодязі для води в укріпрайонах. Саме колодязі, щоб вода йшла із гори і землі, а не була проточна, щоб її не можна було ДРГ ворога отруїти.
Ще одне питання по ходу. Поставимо себе на місце бійців, які держать оборону в першій лінії оборони взводного опорного пункту. Загальна глибина укріпрайонів лінії Арпада становить десь приблизно 3 кілометри. Якщо в результаті бою зявився важкопоранений, треба для транспортування на ношах "висмикувати" із оборони 4-ох бійців, які аж 3 км під обстрілами повинні нести пораненого, а потім повертатись. 3км- це занадто багато часу, отож повинні бути проміжкові шпиталі за 0.5-1 км від переднього фронту.
А тепер декілька слів про те чи була лінія Арпада розташована у селах, чи ні. Пропоную заглибитись знов у дебрі демографії. Гірські села розвиваються по схемі-хутори, присілки, село. В Закарпатті поняття гірське село включає напрочуд розкидані присілки до 15-ти км. Із точки зору військової тактики оборонну лінію треба вистроювати перпендикулярно по ущелині між гірськими кряжами по найкоротшій прямій.Із точки зору заселення людьми це найнесприятливіший варіант, так як це самі вузькі місця проходу в горах, де при любій мало-мальській повені вся вузька ущелина заповнюється шумовинням водяного паводку. У 1939-му вийшло так, що погано для розселення людей, те прекрасно для військових, і потянулись оборонні лінії мадяр вроді і в селі, але по незаселених лініях. Цей варіант давав мадярам ще одну перевагу-чіткий контроль руху між присілками одного села. Після війни в результаті урбанізації все застроїлось, оборонні лінії також. Але станом на 1944-й рік оборонні лінії лише де-не-де проходили коло хат, як бачимо на деяких документальних фотографіях. Лише в одній Колочаві виникла ситуація, де лінія оборони проходила біля Жандармерії ( тепер Корчма) у самісінькому населеному пункті.
Якщо по факту, то заселення заселення людьми Колочавської ущелини-це єдине поселення трьох сіл-Синевір, Негровець, Колочава, де розподіл між ними проходить по водяних струмках. Те саме і в Ясінях, Лазещині та Чорній Тисі.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 20 авг 2015, 8:20 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
Вигляд на Колочавський укріп район із полонини Пішконя, а саме гори мала Гропа із одного із спостережних пунктів взводного опорніка на данній горі. Видиратись на цю тактичну висотку прийшлось майже 5 годин по сипучих скелястих уступах, переплетених корінням ялиннича, підпираючи цей процесс відбірними словами російської мови. Після цього я би із величезним задоволенням у назві гори мала Гропа поміняв перші дві букви. Але видершись на гору, можу констатувати, що нюх арпадіста мене не підвів, і було знайдено ще один опорнік лінії Арпада.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 21 авг 2015, 9:57 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
Вид на Колочавську ущелину із полонини Красної. По ущелині тягнуться села Колочава, Негровець та Синевір. На данній фотографії я намагався змоделювати 3D карту місцевості Колочави, де чітко видно, що гірсько-хребтова оборонна системи лінії Арпада тут проходить по двом паралельним гірським хребтам- із права-система полонин, із ліва- трошки нижчий гірський хребет.
Попутно пропоную ребус-загадку-знайдіть-но на цій фотьці персону скромного арпадіста-дослідника.


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 03 сен 2015, 9:20 
Не в сети
Старшина
Старшина
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 дек 2013, 16:00
Сообщения: 211
Откуда: мукачево
Изображение
Вид на укріп район "Колочава" із полонини Красна.
До поставлених цілей людина повинна іти впевнено. Крок за кроком. Якось так вже вийшло, що одна із наших цілей співпадає із фортифікаційною тематикою данного форуму, тобто виражаючись точніше-пройти пішки український відрізок оборонної системи лінії Арпада, яка проходить поздовж по Закарпаттю.
Хотіти- мало, треба мрію втілювати в життя. Розробка нарису планування походу почав десь у лютому-березні. Тому що таку експедицію треба ретельно планувати. На папері та компові вроді би все виглядає ідеально, але постало основне питання-де взяти компаньонів? Бажаючих пройти 160-кілометровий піший маршрут гірськими полонинами, скелями, гірськими хребтами не дуже і багато знайшлось. Нарешті після трьох місяців пошуків прийшлось піти на компроміс- зі мною згодились піти двоє колег, один професійний фотограф, інший- просто фанат гір та видовищних краєвидів. Згідно компромісу наш маршрут розпочинався із Волівця, а не із району Жорнави та Солі як я планував із самого початку, і проходив через все Закарпаття, через Говерлу на Лазещину. Всього 160 км. Але і мені виставили певні умови. Одна із основних- зони укріп районів Міжгіря, Синевіра, Колочави, Усть-Чорної проходимо, недивлячись на те, як би в мене не текла слина від бажання зупинитись в них і пошастати навкруги по залишках фортифікацій.
Основне- опорні пункти на Хребтах. Ага, і ще нести штатив до фотоапарату массою 2.5 кг………… Мать. Адже це означає, що на відповідну массу прийдеться менше самогону брати.
Нічого, мені прийшлось по ходу відмітити зони укріпрайонів, як-небуть при нагоді виберусь на велосипеді для їх подальшого вивчення.
Отож вирушили ми троє назустріч мандрам та походу, який до нас ще ніхто не проходив по українському відрізку оборонної системи лінії Арпада. По цьому маршруту туристи ходять, але із фортифікаційною тематикою тут іще ніхто не шастав.
І найнеприємніше для мене особисто, це розмова із юним Арпадістом Степан Степаничем- що у 12 років ще трошки ранувато іти в 160 кілометровий похід із 20 кілограмовим рюкзаком за плечима, як би не хотілось. А ось на наступний рік обовязково підемо, якщо в цьому навчальному році будуть хороші оцінки, відповідна поведінка, і ще щоб вчителька мені регулярно не дзвонила, що в класі із парт та стільців будується черговий «бункер».


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
 Заголовок сообщения: Re: гірсько-стрілецькі роти в оборонній системі лінії Арпада
СообщениеДобавлено: 21 окт 2015, 8:54 
Не в сети
Подполковник
Подполковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 10 сен 2010, 9:30
Сообщения: 2395
stepan писал(а):
Кількість опорних пунктів та залишків окопів вражає. Гори всюди перериті.


Шановний п. "stepan", добре було би освітлити у вашому Дослідженні про зв'язок в горах між опорними пунктами.
Цитата:
Для зв'язку угорці прокладали кабель. Це важка робота в горах, скелястих хребтах та лісах. До роботи залучали місцевих жителів, які копали траншеї. На день давали 900 г мадярської солонини, і ввечері командир-майстер приймав роботу.


Можливо були напрацьовані ще інші методи зв'язку?
Наприклад, могла би бути система сигнальних вогнів, сигнальних ракет. Буду рада, якщо моє зауваження Вас зацікавить!

_________________
Наполеон Бонапарт: "Любов до Вітчизни – перша чеснота цивілізованої людини!"


Вернуться к началу
 Профиль Отправить email  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 140 ]  На страницу Пред.  1 ... 3, 4, 5, 6, 7

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB
free counters