Для початку невелика довідка:
Текст з туристичної брошурки
Історична Довідка.
Хоча Балаклава у військовому відношенні найбільш історично відома з ХІХ ст. - тут перебувала військово-морська база англійського флоту періоду Кримської війни - все ж у другій половині ХХ ст. відомості про це містечко неможливо було віднайти навіть на карті. І усе виною тому те, що саме тут дислокувалася головна база підводних сил Чорноморського флоту. Для її потреб були побудовані причали, заводи, нафтосховища, арсенали і таке інше. Однак особливістю було те, що все це крім, звісно, причалів, було сховане під землею у скелю з назвою Таврос.
Будівництво підземної частини бази розпочалося у 1957 р. в умовах надзвичайної секретності і завершилося у 1961р. Завод та арсенал будувалися як об"єкти протиатомного захисту першої категорії. Вища точка наскального грунту над підземними об"єктами становила 126м. Тут була своя потужна дизельна електростанція, склади паливно-мастильних матеріалів, висота стелі яких сягає кількох десятків метрів, запаси питної води та продовольства, автономна кліматична система, транспортні та постачальні магістралі. База мала кімнати для відпочинку персоналу, душові кабінки, їдальні і таке інше. У разі атомної атаки вона могла витримати пряме влучання ядерної бомби і автономно працювати в режимі глибокої консервації. Комбінований підземний канал заводу дозволяв вводити під гору одразу сім підводних човнів проекту 613 та 633. Довжина каналу сягає 505 м. (при загальнів довжині тунелю до 600 м.) ширина від 6 до 22 м. глибина від 6 до 8,5 м. Вхід до тунелю з боку бухти закривав спливаючий батопорт, а з північного виходу батопорт відкривався вбік. Кожна з "дверей" бази мала вагу 120 т. Обидва бул закамуфльовані спеціальними сітками та скельною породою.
Головне завдання, яке покладалося на підземну базу - ремонт субмарин, поповнення боєзапасу, пального, заміна акамуляторних батарей. Для цього були створені потужні ремонтні майстерні з найновішим на той час обладнанням, та склади торпед і ракет, що мали ядерну головну частину. Чисельність висококваліфікованих робітників промислово-виробничого комплексу сягала сотні осіб.
Однак з часом, не зважаючи на всю свою унікальність і потужність, підземний завод у Балаклаві почав втрачати стратегічну значимість. Пов"язано це було із переходом Військово-морського флоту СРСР на човни інших класів, які були набагато складніші в обслуговуванні та більші за розмірами. Тому завод працював до 1993р.
З червня 2003р року тут діє Військово-морський музейний комплекс "Балаклава", в якості філії Центрального музею Збройних Сил України.
З інформаційного плакату перед входом у Завод-музей
Військово-морський музейний комплекс "Балаклава" створений згідно з розпорядженням Президента України у 2002 році на базі колишнього заводу по ремонту підводних човнів та арсеналу. Музейний комплекс розпочав прийом відвідувачів з 1 червня 2003 року.
Вхід до заводу
Штольня №73 (гідротехнічна споруда 825)
Наприкінці 40-х років ХХ століття в СРСР була прийнята "Комплексна програма захисту основних військових і промислових об"єктів від наслідків дії ядерної зброї". У Балаклавській бухті основної бази прийнято рішення про будівництво на західному березі бухти об"єкту протиатомного захисту І категорії.
У 1953 році урядом було затверджено проект підземної споруди, розроблений Ленінградським державним проектним інститутом "Граніт". Об"єкт складався з декількох частин: ремонтної - об"єкт 825 ГТС "гідротехнічні споруди" з водним каналом довжиною 608 м, глибиною 8м, шириною від 10 до 24 м, паливного сховища на 9,5 тисяч тонн паливно-мастильних матеріалів та арсеналу - об"єкт 820.
Автономність укриття - 30 діб. Загальна площа - приблизно 15 тисяч кв. м. Чисельність персоналу ремонтної частини - 300 осіб, арсеналу - близько 150 військовослужбовців.
Будівництво споруди розпочалося на початку 1954 року спеціально створеним військовим гірничо будівельним загоном Чорноморського флоту. В лютому 1956 року на допомогу військовим будівельникам були направлені метробудівельники з Москви та Харкова. На базі метробуду створено підприємство п/с А 3861 (зараз будівельне управління №528).
Повністю підземний комплекс було здано в експлуатацію в 1963 році. В першу чергу у 1961 році була введена в дію ремонтна частина (об"єкт 825 ГТС), яка була призначена для укриття, ремонту та обслуговування дизельних підводних човнів малого та середнього класу. Ремонтна частина включала в себе канал, сухий док (докову камеру), виробничі площі, на яких розміщувався верстатний парк, ділянки по перевірці електро- та гідроустаткування підводних човнів, службово-побутові та складські приміщення.
Батопорт (спеціальна морська засувка) - застосовувалася для перекриття внутрішньої частини підземного каналу у випадку нанесення ядерного удару. Батопорт являє собою подвійний металевий короб висотою 14 м, шириною 6 м, довжиною 18 м, вагою 150 т. Розташований з правої сторони каналу, на даний час майже на всю довжину утоплений у спеціальну нішу.
Понтонний міст закриває вхід в канал з боку Балаклавської бухти. З резервуарів мосту видувалася вода, внаслідок чого він спливав на висоту 0,5 м і відводився вбік спеціальним механізмом лебідкового типу - шпилем. Вхід в канал закривала маскувальна сітка, закріплена по кромці захисного козирка й підібрана під колір скель.
Ну з інформації поки що все...
Ну і невелика схема об"єкту:
Ну а зараз як завжди фото:
Вхід підводних човнів в завод.
Вихід човнів в Чорне море.
Тунель Вхід-Сухий док.
Сухий док.
Вхід в Сухий док і канал, найширша частина каналу.
Вхід в Сухий док, видно шлюз.
Далі буде...
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
