Цю поїздку до Желєзноводська ми здійснили ще влітку 2009 року. Протягом всього цього часу «ни шатко, ни валко» писалися окремі шматочки тексту, і ознак наближення до готовності не було ніяких ... Поки не знайшовся вільний час, і під впливом раніше опублікованих на двох форумах «Кавказьких мандрів» матеріал не сформувався остаточно.
Отже, 1 липня 2009 р. ми приїхали до Желєзноводська для відвідання цікавих місць гір Железной і Развалки. Як завжди запланований іще з дому, свій маршрут починали зі східної частини міста, від грязелікарні, «нижнім» маршрутом теренкуру, що веде по нижній межі лікувального парку, спочатку навколо підніжжя гори Железной, а потім далі, вправо, навколо підніжжя гори Развалки до її північного схилу. Після цього вже стежками мали виходити на північно-західний схил Развалки.

Гора Железная висотою 851м. Вкрита густим листяним лісом і чагарником, вона підноситься над центром Желєзноводська. Вершина її являє собою безлісний майданчик площею біля 200 кв. м, який оточують скелясті урвища. Вони переходять у схили, що досягають крутизни 45°. Підніжжя з вершиною з’єднується стежкою теренкуру (прокладений на початку ХХ ст.), довжина якого становить 3200 м, з перепадом висот 630-851 м. Підніжжя гори також окільцьоване асфальтованою горизонтальною дорогою довжиною близько 3,5 км. Біля підніжжя Железной концентруються виходи джерел гарячої, теплої і холодної мінеральної води, яка використовується для лікування захворювань шлунка, печінки і нирок. У більшості своїй мінеральні джерела розташовані в лікувальному парку Желєзноводська.
Желєзноводський парк почали облаштовувати у 1825 р. на східному схилі гори, серед природного лісу, взагалі єдиного на Кавмінводах, коли були прокладені доріжки до відомих джерел. Алеї парку, в основному, були розплановані до 1886 р. Так як джерела мінеральних вод розташовані на різній висоті, парк має багатоярусне планування і поділяється на Верхній і Нижній. Площа Желєзноводського курортного парку досягає 203 га. У парку поєднуються дикорослі та декоративні види рослинності. З дикорослих тут ростуть ясен, клен, різновиди дуба. Багато дерев має вік понад 80-100 років. Лікувальний парк прилягає до природного лісового масиву Бештаугорського заказника (заснованого в 1973 р.).
Через парк проходять численні доріжки теренкурів для оздоровчих прогулянок. Перший теренкур був прокладений у 1901 р. навколо Железной, а на західному її схилі – ще дві доріжки з різними ухилами.
Починаємо від нижнього входу. Неподалік – перший з «верстових каменів», на якому вибиті щось дуже підозрілі цифри протяжності даного теренкуру. Але донька ще повна сил …

Спочатку зліва біля доріжки зустрічається стара каптажна галерея одного з численних мінеральних джерел (такого, що навіть не позначений на карті).

Взагалі на Железной є цілий ряд каптажів і питтєвих кюветів джерел, які в наш час не використовуються і є пам’ятками архітектури. Одним з таких є Источник №54, розташований у нижній частині Каскадной лестницы (про яку згодом). Джерело (з температурою 21-24°С) було розроблене в 1940 р. членом експедиції АН СССР гідрогеологом Ф.И. Хаджиновым. Каптувати його і збудувати бювет зразу не вдалося через початок війни. Джерело каптували у 1945 р., а в 1952 р. збудували бювет з барельєфами левів і кам’яними чашами для стоку води, прикрашений символом КМВ.

Вода джерела була у відкритому користуванні до 1977 р., потім переведена у Славяновские ванны і для пиття вже не використовується.
Неподалік зліва, у глибині парку, в кінці доріжки, видно Незлобинский источник. Це колишнє джерело Великого князя Михайла («Михайловский»), яке було розроблене у 1866 р. С.А. Смирновым і назване на честь намісника Кавказу Вел. кн. М.Н. Романова. Бювет джерела у вигляді гроту з двох з арковою перемичкою збудований у 1869 р.

В 1876-1978 рр. джерело було каптоване інженером А.И. Незлобинским і з 1927 р. носить його ім’я. Глибина свердловини джерела 16 м, температура води 21°С.
Трохи нижче схилом – Завадовский источник. Це джерело №15, назване на честь командуючого військами на Кавказькій лінії генерал-лейтенанта Н.С. Завадовского. Схожий на грот бювет джерела обладнаний у 1892 р.
З 1927 р. він закритий гратами. Глибина свердловини 18 м, температура води 18°С. З труби у гроті продовжує витікати мінеральна вода, утворюючи маленьке болото перед входом.