Украинский историко-фортификационный форум

relicfinder.info
Текущее время: 20 апр 2019, 6:15

Часовой пояс: UTC + 2 часа




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Меджибіж 2013 - тактика по Перших Визвольних Змаганнях
СообщениеДобавлено: 30 янв 2013, 2:55 
Не в сети
Подполковник
Подполковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 17 авг 2007, 10:41
Сообщения: 2012
Откуда: Київ
Изображение

26-27 січня в стародавньому Меджибожі відбувся вже традиційний військово-історичний захід, присвячений подіям Перших визвольних змагань.
Втретє учасників реконструкції гостинно приймав Меджибізький замок та його комендант, Олег Григорович Погорілець, директор державного історико-культурного заповідника “Межибіж”, за що йому величезна подяка!
В цьому році захід розширився кількісно: до 80 чоловік з різних міст нашої країни представляли Дієву армію УНР, Українську Галицьку армію, Збройні сили півдня Росії, та Робітничо-селянську червону армію.
Захід тривав 2 дні, в рамках заходу 26-го січня був проведений показовий бій на вулицях Меджибожа, а 27-го проведено 2 бої поза містом.
По закінченню "боїв" в церкві на території замку проведено молебен в пам"ять всіх загиблих в роки Громадянської війни. Також було проведено урочисте підняття прапору із салютом з рушниць.


Від фортечників участь приймав наш колега з Прикарпаття Андрій та я:
Изображение

Фотоальбом знахдиться за адресою: http://volodarsky.io.ua/album588965_0
Також мав приємність особисто привітатись з нашим колегою з Вінниці Миколою Бабаджаняном, який знайшов можливість завітати в перший день до Меджибожу. Сподіваюсь, він долучить свої враження та фото.

_________________
...а на южной окраине Гатное артиллерией была разбита машина с колбасой, колбаса оторвалась и улетела.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Меджибіж 2013 - тактика по Перших Визвольних Змаганнях
СообщениеДобавлено: 31 янв 2013, 14:34 
Не в сети
Подполковник
Подполковник
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 17 авг 2007, 10:41
Сообщения: 2012
Откуда: Київ
У Меджибожі в бою зійшлися українці, більшовики та "біляки"
http://proskurov.info/news/events/9063---------qq

26 – 27 січня 2013 р. на території Державного історико – культурного заповідника «Межибіж» та Меджибізької селищної ради уже втретє відбулася історична реконструкція подій Визвольних змагань українського народу періоду зими 1919 – 1920 років, присвячена Дню Соборності України та Дню Свободи, в пам'ять Героїв Крут.

Захід під назвою «Зимова тактика Меджибіж 2013» зібрав у Меджибізькій фортеці 80 учасників та кілька десятків гостей зі всієї території України. Армії Української Народної Республіки (ДА УНР), Робітничо – Селянської Червоної Армії (РККА), Збройних Сил Півдня Росії (ВСЮР) були представлені військово – історичними клубами та групами з Києва, Луганська, Львова, Хмельницького та Кам’янця – Подільського.

Організатором «Зимової тактики» виступив військово – історичний клуб «Проскурівський гарнізон» із м. Хмельницького, активними учасниками були гості – ВІК «Чота пішої розвідки 3 – ї Залізної дивізії ДА УНР», «Київський рій 3 – ї Залізної дивізії ДА УНР», ВІК «Waffen Bruderscaft Galicien», ВІК «46 – й Дніпровський піхотний полк», Луганський клуб військово – історичної реконструкції «Дон», 48 – й Луганський козачий піший полк, військово – історичні групи «Корниловский ударный полк», «Фуражирная команда прапорщика Гринько», «3 – й Гайдамацький полк», «338 – й Богунський полк» (1 – ше відділення кулеметної команди полка), «Буковинський курінь», Пошукове товариство «Пам'ять».

Під час заходу працювала знімальна група з Києва, яку очолював історик, автор багатьох досліджень подій Визвольних змагань українського народу Ярослав Тинченко. Кадри, зняті під час «Зимової тактики», будуть вмонтовані в документальний фільм про події 1919 – 1920 – х років.

В ході «Зимової тактики» військові підрозділи відпрацьовували прийоми вуличного бою, наступу на відкритій місцевості та з використанням природних перешкод. Особливістю цьогорічного заходу стало те, що на умовному полі бою зійшлося три ворогуючі сторони – українська, більшовицька та «біляки». Саме навколо цієї інтриги і була розроблена тактика військових дій. Проте в результаті «жорстоких» боїв перемогла дружба, і всі учасники ночували під одним дахом Меджибізької фортеці. Незвичним було і те, що з кожним роком зростає кількість ре конструкторів – жінок! Цього року їх було п’ятеро, і якщо в «мирний» час вони ходили в одязі, який відповідав міщанському того періоду, то під час бойових заходів вони перевдягалися та ставали воїнами.

По завершенню тактичних боїв в Святомиколаївській замковій церкві відбувся молебен по Героям, які загинули за Незалежність України, підняття Державного Прапора України та врочистий салют.

Олег Погорілець,
директор Державного історико-культурного
заповідника "Межибіж"

_________________
...а на южной окраине Гатное артиллерией была разбита машина с колбасой, колбаса оторвалась и улетела.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Меджибіж 2013 - тактика по Перших Визвольних Змаганнях
СообщениеДобавлено: 06 фев 2013, 18:44 
Не в сети
Старший лейтенант
Старший лейтенант
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 12 ноя 2007, 22:12
Сообщения: 778
Откуда: Винница
Честно говоря, мероприятие впечатлило!

Действительно, какой-то особенный настрой. Невольно окунаешься в ту эпоху ...
Побольше бы таких событий!


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Вот какие коллизии бывают :D :

Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Изображение


Мороз был крепкий, погода прекрасная:

Изображение


Изображение


Изображение




А это живописнейшие развалины костёла, что расположен рядом с крепостью:

Изображение


Изображение


Изображение

----------

По материалам мероприятия в Меджибоже в винницкой газете "Курьер" должна быть напечатана статья.
В обмен на фотографии с реконструкции, автор (Е.Р. Кодратович) предоставил первоначальный вариант текста этой статьи.

Привожу его:


"ІСТРОИЧНА ПАМ'ЯТЬ

Минають роки, час не припиняє свого руху, на наших очах розгортаються нові політичні катаклізми та військові конфлікти, і проблеми сьогодення поступово заступають від нас минуле. Реальні живі події, наповнені обличчями людей, звуками, почуттями, пристрастями та трагедіями, крок за кроком втрачають свій колір, затихають і перетворюються на суху книжну історію.
Нажаль ми втрачаємо живий зв'язок з нашим минулим, забуваємо історичні події та постаті, тісно пов’язані зі становленням нашої країни. Але саме прикре те, що ми втрачаємо інтерес до цієї сфери, взагалі. Наприклад, мало хто з вінничан може пригадати таку яскраву постать як князь Ольгерд, фактично завдяки якому було засновано наше місто, і яку значну роль він відіграв у розвитку подільського краю. Небагато хто може назвати хоча б основні події часів козацько-визвольного руху.
Так і драматичні роки Громадянської війни залишились переважно в архівних документах, в роботах істориків, в музеях та пам’ятках. Нажаль, зайняті вирішенням поточних економічних проблем та особистих питань, наші люди все менше і менше цікавляться подіями того лихоліття. Якось так вийшло, що поступово ми забули про те, що Громадянська війна – це одна з найстрашніших трагедій, яка пройшла через кожну людину. Будь-яка війна це трагедія, але громадянська війна, є трагедією втричі, оскільки вона є братовбивством і калічить душу людини. В буквальному смислі, брат стає проти брата, а син проти батька. Це жахливо, неприродно, неправильно! Так не має бути, але, нажаль, так було. І як не сумно про це згадувати, але нашому народу довелось пройти скрізь криваве лихоліття громадянського протистояння.
1918 рік був важким роком для України. Територія держави була розірвана і знаходилась під контролем різнобарвних політичних сил. З центром у Києві була створена Українська Народна Республіка, в Харкові Всеукраїнський з'їзд Рад проголосив Україну радянською республікою, яка включила Харківську, Катеринославську та Полтавську губернії. На південному сході під керівництвом генералів М.Алексеєва та Л.Корнілова зародився «білий рух», почалось формування Добровольчої армії. Степами південних Херсонської та Таврійської губернії на Дон проривались козацькі та білогвардійські загони, сформовані з частин Південно-Західного і Румунського фронтів. А землі західної України, взагалі, ще знаходились під владою Австро-Угорщини.
Керівництво більшовицької Росії намагалось встановити радянську владу на Україні і надавало всебічну, в тому числі і військову допомогу тільки що сформованому «червоному» уряду у Харкові. В січні вісімнадцятого почався більшовицький наступ на війська УНР.
Втомлені від трьох років Першої Світової війни, розчаровані пасивністю керівництва УНР солдати збройних сил республіки або розходились по домам, або ігнорували накази командування. В результаті, до січня 1918 року кількісний склад боєздатних підрозділів не перевищував 17-23 тисяч осіб. Мова вже не велась про полки, чи дивізії, в бойових діях приймали участь невеликі загони. Одним з таких формувань став загін сотника А.Гончаренко, який діяв в районі станції Бахмач, і до складу якого 26-го січня 1918 року увійшла перша сотня новоствореного Студентського куреня. Саме цей загін 29-го січня під станцією Крути став на шляху наступаючих червоногвардійців підполковника М.Муравйова.
Об’єктивно аналізуючи події тих днів, необхідно визнати, що більшовики також не мали в своєму розпорядженні повноцінних бойових частин і так само діяли загонами, просуваючись уздовж основних залізничних напрямків в ешелонах, використовуючи в якості ударної сили бронепоїзди. План такої «миттєвої ешелонної війни», яка велась без об’явлення і використовувала розгубленість у стані керівництва УНР, розробив згаданий вище М.Муравйов.
Муравйовська «ешелонна» війна передбачала швидке просування червоних військ в ешелонах по основним залізничним магістралям у напрямках Києва, Чернігова, Єкатиринославля, Донбасу. Фронту як такого, не існувало. Більшовицьке військове керівництво розраховувало на малу чисельність українських сил, та наявність на кожній зі станцій значної кількості демобілізованих солдат, які сприяли більшовицьким повстанням в українських містах. Ешелони з червоногвардійцями просто підходили до залізничних станцій та міст і неочікувані атакували українські гарнізони.
І подібний план швидко дав свої результати. Так, всього за 5 тижнів війська УНР були розгромлені і усі транспортні коридори були захоплені «червоними».
Як не прикро, але поразці українських збройних підрозділів в значній мірі сприяла бездіяльність керівництва УНР, яке фактично самоусунулось від організації оборони республіки. Українські загони, не отримуючи чітких наказів від центральних органів, без опору роззброювались, або, взагалі, заявляли про свій нейтралітет.
Можливо саме тому нетипова, для тих часів, стійкість малочисельного загону юнкерів та студентів, який дав бій восьмикратно переважаючому добре озброєному супротивнику викликає справедливу і глибоку повагу. Можна сперечатись щодо військової цінності результатів того бою, однак не можна не віддати шану хоробрим юнакам, які не пошкодували життя заради ідеї, яку сповідували та заради незалежності своєї держави.
Тільки, думаю, що буде цілком справедливо поряд зі студентами з-під Крут згадати і інших синів нашої землі, які також не побоялись зазирнути смерті в очі, і віддали свої життя за свої переконання. Це, і розстріляних червоногвардійцями М.Муравйова юнкерів і офіцерів Полтавського юнкерського училища, і страчених військовиками УНР робочих заводу «Арсенал» - учасників січневого 1918-го року повстання в Києві, і багато інших, хто під різними прапорами, але чесно боровся за щастя рідної землі.
Не будемо зараз дискутувати чи правильні були їх переконання, чи ні. Давайте просто вшануємо пам'ять цих хоробрих і чесних людей.

Можна по різному зберігати пам'ять про ті часи та події. Хтось, не поглиблюючись в їх суть намагається пристосувати їх до власних політичних проектів, і у власних політично-ідеологічних цілях експлуатує образи загиблих бійців.
А хтось, навпаки, бережно збирає і вивчає усі матеріали, що пов’язані з цим періодом нашої історії і намагається донести до сучасників його трагізм та велич. У одних з них краще виходить в архівах досліджувати та ретельно аналізувати факти, а результати оформляти у вигляді наукових робіт. А інші, просто занурюються в події минулого, наживо відтворюючи їх прямо на вулицях наших міст.
Термін історична реконструкція став досить відомим за останні роки. Знавці та просто любителі нашої історії намагаються відчути на дотик дух тих часів, відтворюючи обстановку, костюми та події конкретної історичної епохи та регіону. Окрім цього, реконструктори ставлять перед собою суто практичні цілі – в процесі історичного експерименту більш глибоко вивчити окремі наукові питання.
Вже кілька років поспіль в стародавньому місті Меджибожі членами українських військово-історичних клубів проводяться військово-історичні заходи, присвячені подіям Перших визвольних змагань та дню Самостійності і Соборності України.
26-27 січня цього року проводився вже третій тактичний захід груп військово-історичної реконструкції «Меджибіж-2013 - зимова тактика». Організаторами цьогорічної події стали Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж» під керівництвом О.Г.Погорільця та військово-історичні клуби «46-й піхотний Дніпровський полк» (м. Хмельницький) і «Чота пішої розвідки 3-ї Залізної дивізії ДА УНР» (м. Кам’янець- Подільський, м. Київ).
В рамках заходу 26-го січня був проведений показовий бій прямо на вулицях Меджибожа, а 27-го - справжній бій у лісі поза межами міста. По закінченню тактичних вправ в середньовічній церкві на території замку проведено молебен в пам'ять усіх загиблих в роки Громадянської війни і урочисте підняття прапору, яке супроводжувалось салютом з рушниць.
Захід залишив незабутні позитивні враження його учасникам. Члени військово-історичних клубів відмітили його грамотну і чітку організацію, а, головне, його особливу атмосферу. Відбулись зустрічі зі старими товаришами та знайомство з новими. На думку учасників заходу, тільки під час подібних реконструкцій можна зрозуміти в яких умовах проходили бойові дії взимку 1918-20-х років, на собі відчути усі тяготи зимових походів.
Дивлячись на розігране яскраве дійство, в якому в бою сходяться бійці УНР, корніловці, червоногвардійці, гайдамаки починаєш по доброму заздрити його учасникам. І мимоволі виникає питання – а чому б і нам у Вінниці не відновити традицію проведення подібних заходів. Адже наше місто і наша область так багаті на різноманітні історичні місця, пов’язані з козацько-визвольним рухом, Громадянською та Великою Вітчизняною війнами.

Е.Кондратович "


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 

Часовой пояс: UTC + 2 часа


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB
free counters