Украинский историко-фортификационный форум

У двох списках літопису, Іпатіївському та Густинському, згадується місто Чучинъ у зв’язку з подіями 1110 p. - черговими сутичками з половцями, які захопили Чучин і села поблизу Переяслава. Так, в Іпатіївському літописі зазначено: «В лѣто . ҂s҃ . х҃ . и҃ı … пришедше Половци воеваша ѡколо Переӕславлѧ по селомъ . Того же лѣта взѧша Половьци оу Чина.» («В год 6618 (1110). … пришли половцы воевать около Переяславля по селам. Того же лета взяли половцы Чучин»).
Літописні, археологічні та топонімічні дані свідчать, що згадане в літописі місто Чучин ототожнюється з Балико-Щучинським городищем.
Городище розташоване на околиці с.Балико-Щучинка Кагарлицького р-ну Київської обл., на високому пагорбі на правому березі Дніпра (Канівського водосховища), який підноситься над рівнем річки на 70 м. Городище займало площу близько 5 га і складалося з двох частин - дитинця та окольного граду. Обидві частини з напільного боку були обнесені валами і ровами. Місцями вал зберігся на висоту до 4м. В'їзд до окольного граду містився з південного заходу, з боку яру, до дитинця - з півдня, де у валу помітний розрив.
У 1961-1962 рр. та 1964-1966 рр. городище досліджувалося Канівською експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В.Й. Довженка. Розкопки зосереджувалися на площі дитинця, на валу, що оточує дитинець, і на площі окольного граду. Виявлені залишки дерев'яних конструкцій і кріпосної вежі, сліди підземного ходу, рештки 26-ти жител, господарські приміщення, знаряддя праці тощо.
Дерев'яні конструкції валу виявлені в частині, яка захищала дитинець із півдня. Вони являли собою засипані землею городні, поставлені в ряд край до краю. Довжина їх (по ходу валу) - 4 м, ширина - 2 м. Паралельно до городень знаходився ряд дерев'яних порожніх клітей, які використовувалися для житлових і господарських цілей. Кліті чергувалися більша з меншою; довжина більшої кліті становила 4 м, меншої - 1,4 м, ширина їх була однаковою - 1,6 м.
У північно-східній частині валу, де він підходив до кручі з боку Дніпра, була вежа. Від неї (на час розкопок) зберігалися залишки підвального, квадратного в плані приміщення площею 9 кв. м, заглибленого в насип валу. Вежа мала кілька поверхів, про що свідчить чергування шарів попелу і вугілля, що лежали над підвальним приміщенням.
Поверх, що знаходився безпосередньо над підвальним приміщенням, відповідав рівню бойового майданчика, що був над городнями, інші поверхи - піднімалися вище над фортечною стіною. У центрі вежі стояв товстий, вкопаний у землю стовп, від якого збереглися яма та скупчення вугілля. Напевно, він являв собою конструктивну опору кількаповерхової башти.
Потаємний хід розташовувався у північній частині городища. Вхід до нього виявлено над самим краєм кручі над Дніпром. На відстані 30 м від входу виявлено тунель, який був викопаний у твердому ґрунті на глибині 6 м і який проходив від входу до краю городища вниз, у напрямку Дніпра. Висота тунельного проходу становила близько 2 м, ширина - 1,5 м.

Під час досліджень на городищі, у житлах та біля них було знайдено значну кількість речей господарського, побутового та військового призначення. Серед них привертає увагу бронзова штампована платівка з високохудожнім зображенням святого Василя, зроблена, певно, руським майстром.
Літописний Чучин, залишками якого є Балико-Щучинське городище, був однією з фортець дніпровської оборонної лінії, яка разом з лініями по Росі та Сулі захищали Київську Русь від нападів кочовиків. Його мешканцями, певно, були військові люди, названі в літописі "сторожею", завданням яких було здійснювати оборону кордонів на певному відрізку дніпровської лінії. Не виключають, що Чучин міг бути й невеликою пристанню на Дніпрі.

(графічна реконструкція фортеці Чучин, ХІІ ст.)
Чучин загинув під час монгольської навали ХІІІ ст.

До 40-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, на Балико-Щучинській горі, саме на території городища, було вирішено створити меморіальний комплекс "Букринський плацдарм" на честь визволення Києва в 1943 р. Меморіал був урочисто відкритий у 1985 р. Задля будівництва комплексу було майже повністю знищено унікальну давньоруську пам'ятку, від якої збережений маленький відрізок дещо відреставрованого валу

з інформаційною дошкою.

Это не графическая реконструкция, а плохого качество фото, на котором видим диораму Чучина (находится в Киеве).

Як, думаю, видно, це не "погане фото", а скан з "препоганої чорно-білої ілюстрації з книги" (з відповідним підписом). А оригінал ДІОРАМИ Чучина дійсно знаходиться у Києві, тільки його особисто я не бачив і не знімав.